<span>Про рідну мову, її значення написано багато віршів. Але цей — особливий. Це вільний вірш, верлібр, не обмежений римами, не обтяжений складними художніми засобами. Це вільна розмова душі. Не треба доводити, яка гарна наша мова — кожне слово її виспіване у пісні, записане в давніх літописах, сказане в доброму товаристві. Тож хай дізнаються й вороги, «якими словами на самоті мовчимо», тобто що у нас у душі. Вірш викликає багато асоціацій, дає змогу читачеві домислити, доуявляти, до фантазувати.</span>
Епітети:"каплі смарагдові","колір зелений","затишно бентежно".
Анафора:"він мало говорить"," він втомлений сірою втомою".
1. Покарання за вчинки.
2 Повчання батька.
3 Затишок у Толиному будинку.
4 Опис льодоходу.
5 Суперечка між Толею та Федьком.
6 Переправа Федька через річку.