Відповідь:Роздоріжжя-іменник
Розійтися-дієслово
Сказав-дієслово
Загублять-дієслово
Відчувають-дієслово
Промовила-дієслово
Вгамувати-дієсово
Мовчки-прислівник
Слухаючи-дієслово
Запитали-дієслово
Тихо-прислівник
Відповіла-дієслово
Доброго дня шановний президенте як ваші справи будь ласка визволіть юльку на свободу чому вона там сидить їй там холодно он хвора вже ходить не мучте її самі в золоті купаєтесь могли б і мені позичити трошки не хватає на айфон 5 с
Осіння пора! Як заворожує вона своєю красою. Але найбільш чаруючим і гарним постає перед нами осінній ліс.
Чудово, неначе в казці! Все навколо виблискує під яскравими промінчиками лагідного сонечка. Вже не почуєш веселих пісень дзвінкоголосих пташок. З дерев повільно опадає останнє листя, наче пофарбоване чарівним пензлем у жовтогарячий колір. Воно замріяно кружляє у повільному таночку, поки тихо долетить до землі. Приємно йти доріжкою, коли під ногами лагідно шарудить різнобарвний килим осені. А вітерець, пустотливо граючись, розносить по всьому лісу приємні пахощі достиглих ягід. Поважно хитають маленькі ялинки та високі сосни своїми вічнозеленими верхівками, ніби мирно розмовляючи між собою. Тільки свіжий подих вітру інколи порушує цю розмову. Аж ось у густих вітках блискавично промайнула і миттєво сховалась руденька білочка — весела сусідка всіх дерев і невпинна трудівниця.
Де-не-де з-під опалого листя виглядають маленькі боровички, лисички, підберезовики.
А високо в блакитному небі безперестанку пливуть темно-сині хмаринки, нагадуючи своїми обрисами різних казкових персонажів. Розсікаючи небесну блакить, повагом летять і зажурливо курличуть журавлі.
<span>Як хороше, як гарно навкруги! Спасибі тобі, осінь, за цю красу! </span>
Чомусь в усі часи в усьому світі високо цінувалася скромність людини. «Чим розумніша людина, тим він скромніше», - говорить античний афоризм. У японській прислів'ї говориться: «Скромність - прикраса мудрості». «Скромність так само потрібна достоїнств, як фігурам на картині потрібен фон: вона надає їм силу і рельєфність», - писав Ж. Лабрюйер, а Л. М. Толстой вважав скромність і простоту головною умовою моральної краси людини. Спробую і я розібратися в цьому.
Напевно, скромність - це вміння не хвалити себе самому, а непомітно проявляти свої знання і якості.
Скромність - це допомогти одному в скрутну хвилину і такт, з яким ти можеш зробити це. Цінується не показне, а щира увага, безкорислива допомога, надана вчасно. Скромна людина не буде хизуватися цим, він просто порадіє, що зумів допомогти, не вимагаючи натомість подяки.
Скромна людина, на мій погляд, у всіх випадках задасть собі питання: «Чим я можу допомогти?». Він не засудить іншого, а постарається його зрозуміти.
Але мені здається, що скромної людини потрібно вміти відрізняти від вічного «тихі», який «собі на умі" і від нього можна ^ Дати підступу; від боязкого і сором'язливого, якому просто потрібно
трохи людського тепла, щоб він міг «розкритися», а не розвивати в собі комплекс неповноцінності.
Скромна людина може першим кинутися «в палаючу хату», вчасно прийти на допомогу, вгадати настрій іншого, зрозуміти, що той чимось засмучений, і зробить все, щоб розвіяти смуток або розсіяти марну тривогу товариша. Він зробить це від чистого серця. І навіть здійснивши справжній вчинок, скромна людина ніколи не стане хвалитися, бо це його природна поведінка (а людині, що любить поговорити про себе, важко уникнути марнославства, яке позбавляє людей природності). І. Бехер зазначав з цього приводу, що «скромність, хвалиться своєю скромністю, - це вже не скромність, а зарозумілість, одягнене у волосяницю скромності».
І ще я думаю, що скромна людина це зовсім не беззахисну істоту. При необхідності людина, скромний по суті, може одним словом поставити нахабу на місце, тому що при всій видимій поступливості у скромного людини дуже розвинене почуття власної гідності. Він скромний тому, що знає собі ціну, і йому немає необхідності здаватися краще, ніж він є насправді. Скромна людина не дозволить ображати себе. Може бути, він не з тих, хто буде захищати себе кулаками, він швидше відійде в бік саме тому, що глибше за інших зрозумів: продовжувати суперечку безглуздо.
Деякі не люблять скромних. Це справа глибоко особисте. І право кожного вибирати, хто йому подобається, а хто ні. Але особисто мені скромні люди симпатичні (якщо тільки це не помилкова, не показна скромність і вона не продиктована зарозумілістю). Скромні зовні, вони привертають багатством внутрішнього світу, а це цінніше будь-яких інших багатств.
