Числівник
закінчення-нульове
основа-числівник
префікс-відсутній
корінь-числ
суфікс-ів, ник
Ось одного дня прийшли до лісу діти.Вони побачили дивовижну квітку. Захотілося їм зірвати квітку і понести додому. А в цей час летить над квітками бджілка . Прилетіла і побачила, що конвалії загрожує небезпека . Вона швидко залізла до дзвіночка і грізно задзижчала . Злякалися діти і не зірвали конвалію. Бджілка подружилася з квіткою!
На сільсько-господарському комбінаті з'явилася вільна вакансія
<span> Діалог-розмову дідуся з онуком про хліб та пшеницю з використанням сполучників підрядності, пропоную скласти так:
- Діду, а чого в Україні так шанують хліб?
- Онучку, хліб - справжній скарб, що здатний прогодувати кожного з нас.
- А чи важко виготовляють хліб?
- Так, люди тяжко працюють, щоб хліб потрапив до нашого з тобою столу.
- Може, розповіси мені трохи?
- Звичайно. Спочатку люди обробляють землю та сіють пшеницю. Потім збирають достиглу пшеничку та відправляють її на млин. Там її переробляють на борошно. А далі, спробуй сам здогадатись, як виготовляють хлібчик.
- Мабуть, діду, потім борошно відправляють до пекарні, у якій кулінари випікають смачний хліб. Потім вантажники завантажують його до машини та розвозять крамницями.
- Все правильно, онучку. Але ж не лише хліб виготовляють з борошна.
- А що ще, діду?
- Ще з борошна виготовляють булочки, бублики, печиво, пироги та пиріжки, пампушки та вареники. Тож варто шанувати пшеницю, що нас годує.
- Дякую тобі, дідусю, за таку цікаву розмову!
- Звертайся, онучку!
</span>
- Привіт, Андрійко!
- Добридень, Соню
- Як твої справи?
- Та щось не дуже
- Шо ж трапилось, - запитала здивована Софія
- Та не можк вивчити ці дієприкметники! - відповів розлючений Андрійко
- А чого? Може тебе на було на уроці?
- Та був я на уроці, тільки не зрозумів нічого! Навіщо взагалі нам порібні ці дієприкметники? Наче українці без них не проживуть! - сказав Андрійко
- Як це не потрібні? Дієприкметники - може, і не найважливіша частина речення, але теж має своє місце. За допомогою дієприкметників з залежними від них слосами ми можемо ускладнювати речення і робити його більш виразним та милозвучним.
- Яка мені різниця до милозвучності?
- Як це? Хіба не хочеш, щоб в твоїх реченнях була довершена і красиво виражена думка? Не дарма ж нашу мову називають соловїною...
- А, може, ти й маєш рацію.
- Звичайно ж! - вскрикнула Софійка
- Ну, може, ти мені допоможеш розібратись з цією темою?
- З задоволенням
- Дякую!
