Місток від однієї людини до іншої прокладає пам’ять. Її також можна тренувати, як тренують пам’ять на вірші, формули, правила, номери телефонів. А пам’ять серця тренують увагою до близьких людей. Це означає, що треба прагнути пам’ятати про їхні прохання, справи, турботи, про те, що вони люблять, що їх тішить і що засмучує, що для них важливе, які дати для них особливо дорогі.
Уміння співчувати, розуміти стан іншої людини - найважливіша, мабуть, магістраль комунікабельності. До того, хто щиро співчуває, тягнуться інші люди, до нього хочеться йти і з радістю, і з сумом, з ним діляться думками, йому виливають душу, з ним прагнуть дружби.
Психологи вважають, що здатність до співпереживання, співчування потребує добре розвинутої уваги. Не легкості фантазії, такої властивої дитинству, а уяви, що напружує душевні сили, спроможності перемістити своє «Я» в іншу людину, відчувати те саме, що відчуває вона. Уміння сприймати чужі радість, сум, біль, як свої власні, звичайно, нелегко навчитися. Але саме в ці моменти ми стаємо чуйніші, добріші (Д. Орлова).