<span>Кожний народ створив багато чудових і цікавих казок. У них
відображене життя народу, його мрії й очікування кращої долі, і боротьба
із гнобителями. Ще із сивої давнини народ придумував і усно передав
нащадкам чудові фантастичні мрії про добро, правду й вселюдське щастя.
Темою, що поєднує всі народні казки в окремий жанр, є твердження людини
як особистості, його боротьба проти сил, які заважають його щастю.
Виразниками, носіями цієї основної теми
є казкові персонажі, які по народних поданнях діляться на добрі й злі.
Злотворци – це ті, які роблять людям зло, позбавляють їх духовних і
матеріальних благ, пригнічують або заміряються на їхнє життя. Це Змій,
лев, мачуха, жіноча дочка, розбійник, багатий брат, пан… Образи
злотворцев бувають алегоричними (у казках про тварин), реалістичними (у
побутових казках) і фантастичними (у казках чарівних).</span><span>Особливу категорію представляють ті, хто твори
т добро. Це богатирі й помічники головного героя: наречені, наречені,
чарівники, пророки, домашні й дикі звірі, птахи, риби, мурахи, тобто ті
образи, які сформувалися під впливом фантазії. Характерним проявом
народного подання про роль особистості в суспільстві є образи
героїв-богатирів – поборників добра, волі, справедливості. Це
представники простих трудових шарів – Котигорошко, Кирило Кожемяка, Іван
– мужицький син, Чабанец і решти
</span><span> Герой-Богатир завжди захищав соціальні інтереси людей, як,
наприклад, Кирило Кожемяка, що не відгукується на прохання пануючи
«перемогти» змія, поки не прийшли до нього маленькі діти. Зрозумівши, що
буде захищати не царя, а дітей, Кирило Кожемяка не витерпів, заплакав
та й говорить: «Ну, це ж для вас я зроблю». Часто помічниками
героїв-богатирів є богатирський кінь, яким скакає «вище лісу вартого,
нижче хмари ходячого», або люди, наділені надприродними силами й здатностями, як Вернигора, Вирвидуб і решти</span><span>Ворогами героїв виступають змій-людожер, « баба-яга, кістяна нога»,
одноокі людожери, чаклуни, злі парфуми, які роблять людям зло й
приносять нещастя. Отже, головним естетичним принципом народної казки є
боротьба добра зі злом, твердження правди, справедливості, покарання за
несправедливість</span>
Сімейна бібліотека є майже в кожній сім’ї, бо книга завжди
супроводжувала наше життя: навчала, розважала, відкривала нові світи.
Довгий час книга була найціннішим подарунком. Мабуть, тому в бібліотеці
моєї бабусі є багато книжок, які вона передасть у спадщину мені, щоб я
знала, які були мої предки, чим вони цікавилися, що читали.
<span>Серед книг сімейної бібліотеки є декілька видань «Кобзаря» Тараса
Григоровича Шевченка. Особливо мою увагу привернули дві факсимільні
книги: перше видання «Кобзаря» 1840 року та малої захалявної книжки
періоду заслання. Звичайно, це лише точні копії безцінних книг Т.
Шевченка, але як багато вони можуть розповісти про самого автора, про
епоху, в якій він жив. Так, з факсимільної копії малої захалявної книжки
я побачила почерк Великого Кобзаря: красиві, дрібненькі літери
рівненько лягали рядочками, лише де-не-де автор закреслював слово й
надписував інше. Мені здається, це свідчить про те, що вірші легко
складалися автором. Копія першого «Кобзаря» може розповісти, де й за
яких умов видавався цей твір, дає змогу побачити, який вигляд мали
друковані книги першої половини XIX століття.</span>
Напевно тому,що я хочу допомагати людям.Мені здається,що саме ця професія може врятувати комусь життя.Я хочу аби кожен радів життю і був просто здоровим.