<span>ДЕАЛЕКТИЗМИ-кирниця — криниця, гил-тати — глитати, вашко — важко, зора, зорйа — зоря, дієд — Дід, куень, куєнь — кінь, крисаня (різновид чоловічого капелюха), трембіта (духовий інструмент), Ґалаґани (вид печива), каварма (страва), ковганка (вид посуду). Семантичні діалектизми — слова, що в діалекті мають значення, відмінне від загально-мовного: пироги (вареники), базар (майдан), збір (ярмарок), врода (урожай).
</span>ПРОФЕСIОНАЛIЗМИ- залік, контрольна робота, публіцистичний стиль мовлення, квадратний корінь фонендоскоп, рентген, катаракта,скальпель картотека, читальна зала
врожай картоплі, арендоване поле, засівання поля зерном, сировина
олімпіада, спортивні змагання, чемпіонат
папараці, зірка шоубізнесу
баранка, двірники, бублик
<span>ТЕРМIНИ- Гістологія(медицина),</span><span>Голос(музика),Множення</span><span>(математика)Регiони</span><span>( географія),</span><span>Таблиці,бланки( інформатика),</span><span>пробірку(хімія),</span><span>"WHAT"?(іноземна мова),Хлiбороб</span><span>(праця),</span><span>консументів(біологія),</span><span>звання( захист вітчизни).</span>
Однажды мышка поссорилась с монитором. Она думала, что ее работа-это только постоянное призвания, а у монитора на много ярче робота.Тому она решила найти другого партнера, чтобы ее значение приносило наибольшую пользу, а не только призвания. Она решила пойти к телевизору, но телевизору она не нужна была, и он сказал, что у него есть только один лучший друг-это пульт. Тогда она решила пойти к телефону, но она также была ему не нужна. Она решила вернуться к своему другу. Между тем монитор очень скучал .. Он ничего не делал, поэтому, когда появилась мышка, он очень обрадовался и объяснил мышке, что без нее он не сможет работать, ведь она помогает ему. Сейчас мышка никогда его не покинет, ведь знает, что ее работа намного важная, и это точно не призвания.
??????????????????????!??
Кожна людина починається зі знання свого родоводу. А її коріння закладене в батьківській домівці, в материнській пісні.
Батьківська хата — це те, що завжди згадується, сниться, що ніколи не забувається і гріє теплом спогадів.
<span>Усіх членів сім'ї завжди об'єднував живильний родинний вогник. Від матері до доньки передавалися старанно вишиті рушники, сорочки; від батька до сина — земля, любов до неї, вміння відчувати її біль, чути її голос. </span>
<span>І до сьогодні зберігаються ці родинні Традиції. Сім'я, що не вберегла вогника, накликає на себе біду. Вогонь здавна оберігав оселю, біля нього росли діти, він вважався священним. </span>
<span>Раніше біля вогню довгими зимовими вечорами збиралися за вишиванням чи куделею. Тут, біля родинного вогнища, навчали поважати свій рід, розповідали про його старійшин, про те, як вони жили, що робили, як співали пісні. Тут навчали поважати людей, бути добрими, чуйними до своїх близьких, навчали дітей допомагати один одному, любити одне одного. Зібравшись усією родиною, вирішували, як мають відзначати свята, як мають жити, щоб не було соромно перед людьми. Хата дає селянинові надійний захист, оберігає від негараздів, дарує світ. </span>
<span>Такі спільні зібрання біля родинного вогнища залишались у пам'яті людини на все життя як найсвітліша згадка про своє дитинство, про свою сім'ю, про родинні традиції. Про це так гарно написав Андрій Малишко: </span>
<span>Та де б не ходив я в далекій дорозі, </span>
<span>В чужім чи у ріднім краю, </span>
<span>Я згадую вогник у тихій тривозі </span>
<span>І рідну хатину свою. </span>
<span>Бо дивляться в далеч засмучені очі, </span>
<span>Хоч тінь там моя промайне. </span>
<span>Бо світиться вогник у темнії ночі, </span>
<span>Мов кличе додому мене! </span>