Моя улюблена книга Л.Керолла "Аліса в країні чудес". Вона дуже цікава та фантастична. Коли я читала цю казку я уявила себе на місці Аліси. Так цікаво я ще ніколи не подорожувала. Після того як я прочитала книгу, я стала краще розбиратись в людях, книга навчила мене радіти життю. Я рада. що я мала змогу побувати у іншій країні, в країні казок.
Чарівною казкою дитинства здається нам повість М. Стельмаха «Гуси-лебеді летять...», неначе вона народилася з народних оповідань, повних чаклунства і дива. Письменник в образі Михайлика показав себе, власні дитячі роки, враження, відкриття і витоки свого мистецького натхнення.
Він знайомить нас з багатьма чудовими героями, але, на мій погляд, головним героєм є дивний світ природи, ті «гуси-лебеді» душі, які вона вклала у серце майбутнього письменника. Красі і владі природи підкорені всі у повісті: і дід Дем'ян, який навчає, що лебеді принесли на крилах весну і життя, що сонце скоро відімкне своїми золотими ключами землю; і мати, яка довіряє землі свої болі і радощі, прохаючи, щоб вона родила для всякого, а насіння в її вустах було святим словом; і Люба, ця маленька лісова царівна, яка знає багато таємниць природи.
Вся повість пронизана мудрістю природи, що злилась із мудрістю народною. Ще з перших сторінок повісті ми потрапляємо у світ народних казок, стикаємося з образами містичних легенд, «щедрівок, які взимку виспівувалися під вікнами», з оспіваними явищами природи. Відчувається, що письменник глибоко шанує народні обряди, звичаї і традиції. І вишивані рушники, і калина, і свята повага до хліба — все це душа народу. У повісті Стельмаха відображено святе ставлення до землі, оранки, сівби, насіння, до дерев, з якими герої розмовляють, як із живими. Навіть показ процесу праці нагадує народний ритуал, набутий віковим досвідом. Все це мало величезний вплив на самовиховання Михайлика, на талант майбутнього митця.
Мене дуже вразила повість «Гуси-лебеді летять...» своїм казковим, містичним світом, багато чого вперше я відкрила для себе і мусила замислитися. Від неї вливається в душу такий струмінь добра і ніжності, що хочеться самому бути кращим, добрішим, чеснішим. Переймаючись настроєм повісті, серцем вклоняєшся письменнику за його слово, його науку і любов до нашої матінки-землі.
"Світ природи та людини" задумайтеся над цією темою! Щось відчуваєте? Звісно, що так. Адже кожний здатний на відчуття краси світу людини та природи, хіба що той, хто байдужий до всього. Ось світ природи він наповнений різними барвами квітів, дерев, пори рік, та все цікаве , в що можна поринути. А в світі людини все по-іншому там людина викладає свої емоції наповну, всі риси характеру, всю свою душу, що думає, те і робить, оточуючі роблять висновки. Кожна людина відрізняється своїм характером душі. Ось, наприклад оця людина допомагає іншим з домашнім завданням, посміхається! А ця просто сидить і чекає ,поки оточуючі підійдуть до неї, але ж вони не хочуть підходити до людини з поганим виразом обличчя. Розумієте, в чому суть справи? Задумайтеся! Так, що даруйте добро! Але ж я не можу судити погане про людей. Природа і світ-різні речі. Все. Дуже старалася!
Грицько - сирота, жвавий, моторний, непосидючий, гарячковитий, має зіркі очі, знає татарську мову, пасе панську і селянську худобу, лише його любить і слухає страшний бугай Петрик.
Санько - єдиний син у матері, яка його дуже любить і опікає, мрійливий, спокійний, розважливий, визнає першість Грицика, має талант характерника, уміє подумки віддавати накази і навіювати прохання.
Вірні друзі, ровесники, їм по 12 років, живуть у Воронівці. Сміливі, спостережливі, кмітливі, відчайдушні: володіють шаблею (дерев’яною), гарно на коні тримаються, у майбутньому стануть побратимами.
Стали размышлять над чем то