Жила-була Зима, і було у неї три сина: Грудень, Січень та Лютий. А ще був у неї приятель - Дід Мороз, він часто заходив до неї у гості зі своєю онукою Снігуронькою. Одного разу зайшов Дід Мороз до Зими і каже: "Допоможі мені, Зимушко! До Нового Року обмаль часу залишилося, а я не встиг ще всі подарунки дітям приготувати. Їх ще розносити треба, а я вже так втомився!" "Добре, Діду Морозе", - каже Зима. "Сідай, морозивом пригощайся, потім лягай поспи на сніговій перині, а я за тебе подарунки приготую". Поки Дід Мороз відпочивав, приготувала Зима для дітей багато гарних подарунків. І до кожного пакуночка додала по морозиву - від себе.
Ми повинні завжди допомагати і підтримувати іншим.адже як говорять що словом можна вбити а можна і оживити.людині можна допомогти не тільки матеріально але і щирою посмішкою добрим словом
Якби я мала змогу змнити зовнішність то я би насамперед була більш відкритою з новими людьми!Тому що перше враження про мене часто буває помилковим)Не гіршим чи кращим--просто іншим.Змінила б дещо в особистому житті...Хотіла б мати можливість заробляти гроші особисто улюбленою справою..))То все що написане з верху-це дрібниці.Понад усе я хотіла б щоб всі люди на нашій планеті були здоровими та щасливими.А най більш близі мені люди!..
Мова — найцінніший скарб народу Твори з мови
<span>
Багата і барвиста мова українського народу. У піснях, казках,
прислів’ях і приказках — життя і мудрість народу, його характер, мрії
про щастя.
Але скільки судилося пережити, щоб ми зараз, у XXI столітті, могли сміливо, без перешкод, спілкуватися нею.
Вона прийшла до нас від наших прадідів, збагатившись і відшліфувавшись протягом багатьох століть.
Наші дідусі й бабусі розказують нам, як її забороняли і знищували. І,
відверто кажучи, нашим можновладцям це майже вдалося. За довгі роки
кріпаччини, існування Радянського Союзу безліч шкіл з українською мовою
навчання перестали існувати. </span><span>
Історія України та її культура вивчалися лише з того боку, з якого
хотіли бачити їх керівники великої держави. Ми майже втратили своє
коріння, забули мову, бо перестали нею спілкуватися.
Сьогодні українська мова офіційно визнана державною мовою України. Але
довго ще будемо йти до того, щоб кожен житель України спілкувався
українською… Можливо, ніколи цього й не досягнемо. Але не слід опускати
руки, треба братися до роботи — відродження і становлення рідної мови, і
не слід чекати, поки це зробить хтось інший. Почнемо з себе, з
найменшого, що в наших силах, — почнемо спілкуватися нею. І тоді з
гордістю зможемо сказати:
О мово рідна! Їй гаряче
Віддав я серце недарма.
Без мови рідної, юначе,
Й народу нашого нема.</span>
.....
Михайло Анну, бо ця пара є втіленням добра