Легенда про вербу та калину<span>
<span>Жили колись в одному селі мати Вербена та її дочка Калина. Мудра й мила зростала дівчинка – мало хто вже таких діток пам’ятає. А до того ж чарівниця вона була: всі трави із землі піднімала, пташок лікувала, дерева від хвороб рятувала. Не було дитини вродливішої і добрішої душею. Та довідались про чарівницю Калину вороги. Вирішили її згубити, щоб землю українську багату завоювати, хворості і зло на людей напустити.
День був ясний, мов золотом гаптований, коли пішла дівчинка коси травами розчісувати, горобчиків годувати, льон, дощем прибитий із землі піднімати. Довго ходила Калина, стомилася, до криниці прибилася. Схилилася над нею, у жменю води взяла і краплиночку пташці дала. Аж раптом почула рідний неньчин голос із здаля: «Калино, Калино, не пий водиці…» Дівчина дуже хотіла пити й не звернула на це увагу. Та тільки-но перші краплі до губ піднесла, пташина маленька крилом їх знесла. Вдруге воду до губ піднесла – і навік деревом – калиною над водою зросла…
Бігла мати. Плакала. Шукала, та вже доньки любої не застала. Натомість гарне і пишне деревце стояло, сльозинки-намистинки сіяло. Схилилася мати над криницею, затулила серцем ту воду-кровицю і проросла над нею вербицею Минуло від тоді багато років, та матуся-верба все оберігає водні джерела, аби люди ніколи не зазнали лихих чарів.
Не ламай калину –
Образиш дівчину.
Не рубай вербу –
Накличеш біду.</span></span>
Звичайно, нам хотілося б, щоб усе щастя на нас "звалилося з неба". Але ж не факт, що таке з нами трапиться. Тому ми самі заздалегідь повинні дбати про своє щасливе майбутнє. А для цього треба дійсно не лінуватися. По-перше, треба обов'язково добре вчитися у школі, щоб потім вступити до вищого учбового закладу та опанувати професію, яка подобається.
Далі знову не треба лінуватися, бо потрібно знайти роботу, гарну роботу. А якщо ще й працювати, не лінуючись, можна досягти великих успіхів.
Треба також докладати певних зусиль, виховуючись та навчаючись. Бо у вихованної та освіченої людини більше шансів знайти собі хорошу другу половину і створити дружну міцну сім'ю.
Хороша робота є, гарна родина є. Що ще треба для щастя? А для цього лінуватися не треба!
Н.в. п"ятсот шістдесят дві цілих сорок одна сота
Р.в. <span>п"ятисот шістдесяти двох цілих сорока однієї сотої
Д.в. </span><span>п"ятистам шістдесяти двом цілим сорока одній сотій
З.в = Р. або Н.
О.в.</span><span>п"ятьмастами шістдесятьма двома цілими сорока однією сотою
</span>М.в. на <span>п"ятисот шістдесяти двох цілих сорока одній сотій</span>
Ответ:
Ромашка.
Білосніжна, чудова.
Росте, сміється, спостерігає.
Творіння природи, безцінний зразок.
Квітка.
Объяснение:
Сенкан ( синквейн)— це вірш, що складається з п’яти рядків. Слово ”сенкан” походить від французького слова ”п’ять” і позначає вірш у п’ять рядків.
- Перший рядок має містити слово, яке позначає тему (звичайно, це іменник)
- Другий рядок – це опис теми, який складається з двох слів (два прикметника)
- Третій рядок називає дію, пов’язану з темою, і складається з трьох слів (звичайно це дієслова).
- Четвертий рядок є фразою, яка складається з чотирьох слів і висловлює ставлення до теми, почуття з приводу обговорюваного.
- Останній рядок складається з одного слова — синоніма до першого слова, в ньому висловлюється сутність теми, ніби робиться підсумок.
В осен и
Префикс. Коринь. Закинчення
