Фоне́тика (грец. φωνητικός — звуковий) — це розділ мовознавства, в якому вивчають звуковий склад мови. Об'єктом вивчення фонетики є звуки, їх властивості і функції, закономірності поєднання, фонетичні процеси, одиниці, засоби, ознаки.
Я розкрашиваю аквариум лимонной краской
Воїни князя Святослава були хоробрими. (Слово "солдати" в данноу випадку недоречне. Воно не властиве тій епосі, про яку йде мова.)
Ми виконали доручення наступного дня. (Калька з російської)
Дякую Вам за книгу! (Якщо малося на увазі звертання в однині д шанованої людини)
Дощ почався, коли я йшов до школи. або Коли я йшов до школи, почався дощ. (Суфікс -учи не властивий українській мові + пропущений займенник викривля події)
Професор продовжував говорити про фонетині зміни в мові. (Калька з російської)
Мабуть, кожна людина замислювалася, що їй подобається якесь явище природи. Наприклад, мені більш за все подобається веселка. Її яскраві та гармонійні кольори викликають у мене почуття радості та захоплення. Звичайно, веселка буває не кожен день, але я так чекаю на той день, коли з'явиться веселка!
Або такий, же як в іноземній мові( мадам, фрау, кюре), або за словом,що виражає родове значення( річка Місіссіпі- вона,ж.р.)
Рід не можна визначити в множині:-) ножиці, двері.
А також слід пам'ятати:-) тюль, шампунь, біль, Сибір, собака, ступінь, степінь -ч.р
