Не видно( , поэтому не кто и не подсказует . Сфоткай нормально чтоб всё могли увидеть вопрос и текст, и тогда тебе ответят.
— Поетична зірка Василя Симоненка спалахнула на небосхилі української літератури в 60-х роках минулого століття. Усього 28 років судилося йому прожити, але й за цей невеликий проміжок часу він зумів прогриміти молодим весняним громом, який відлунюватиметься ще багато десятиліть. Адже у творчості «витязя молодої української поезії», як сказав про нього Олесь Гончар, порушено вічні питання, що хвилюють людство,— це любов до своєї землі, самоствердження людини у складному сучасному світі. Заворожує щирість інтимної лірики поета.
Для поезії Василя Симоненка характерні прояви української класичної традиції. Провідним мотивом творчості поета є любов до своєї України, котру він називає матір’ю. Саме синівською розмовою з матір’ю Україною є вірш «Задивляюсь у твої зіниці...». У ньому митець висловлює свою велику любов: «Україно! Ти для мене диво!», і велику тривогу за її долю: «Ще не всі чорти втекли на небо, Ходить їх до біса по землі». «Я українець. Оце і вся моя автобіографія»,— сказав колись Василь Симоненко. І тому він відстоює святе право бути вільним наодинці з Україною, пожалітися їй, рідній, щиро зізнатися у своїх найпотаємніших почуттях:
Хай мовчать Америки й Росії,
Коли я з тобою говорю!..
Маю я святе синівське право
З матір’ю побуть на самоті.
Ответ:
У Посланні до Євреїв 4:12 написано: «Бо Боже Слово живе та діяльне, гостріше від усякого меча обосічного, – проходить воно аж до поділу душі й духа, суглобів та мозків, і спосібне судити думки та наміри серця». Хоча Біблія писалася більш ніж 40 авторами протягом близько 1500 років, її точність та актуальність у наш час залишається незмінною. Біблія є єдиним об’єктивним джерелом усіх відкриттів, які дані Богом про Себе і Його план для людства.
Біблія містить великий масив інформації про навколишній світ, підтвердженої науковими спостереженнями і дослідженнями. Деякі з цих текстів включають Левит 17:11; Еклезіяста 1:6-7; Йова 36:27-29; Псалтир 103:25-27 і Колосянам 1:16-17. Багато різних характерів яскраво описані у процесі розкриття біблійного відкриття Божественного плану викуплення людства. За допомогою цього Біблія надає різноманітну інформацію про поведінку і схильності людини. Наш особистий щоденний досвід показує, що ці відомості є більш точними і наглядними, ніж у будь-якому підручнику з психології. Крім того, багато історичних фактів, які згадуються в Біблії, були підтверджені небіблійними джерелами. Часто історичні дослідження показують надзвичайну схожість біблійних повідомлень про певні події з повідомленнями світського походження. І в багатьох випадках Біблія вважається більш точною історично.
Тим не менше, Біблія не є ні історичною книгою, ні психологічним дослідженням, ні науковим протоколом. Біблія – це Божественний опис Самого Себе, Своїх бажань і планів щодо людства. Найбільш важливою складовою цього відкриття є історія нашого відокремлення від Бога через гріх і відновлення стосунків, забезпеченого нам через жертву Божого Сина, Ісуса Христа, на хресті. Наша потреба у викупленні не змінюється, як незмінне і Боже бажання примирити нас із Собою.
Біблія містить безліч точної й актуальної інформації. Найважливіше повідомлення Біблії – викуплення – універсально та вічно актуальне для людства. Боже Слово ніколи не застаріє і не зміниться. Змінюються культури та закони, покоління приходять і відходять, але воно таке ж доречне сьогодні, як і в часи написання. Не обов’язково, що вся Біблія стосується безпосередньо нас сьогодні, але вона містить істини, які ми можемо і маємо застосовувати у нашому сьогоденному житті.
Объяснение:
Епітети: Крилатих вітер, незалежної країни, вільна Україна, незалежної держави.
Метафори: блакить із золотом переплелися, відгомін іде, знамення сяє, знамення виблискує, пишемо історію.
Порівняння: прапор майорить неначе птах.
Риторичні оклики: Народ не вмер й нікому не скорився! І нас із ним
нікому не скорити!
Надіюсь цього досить
На думку інших людей , ще одним дивацтвом було в хлопця бажання читати.Бо Михайлик перечитував все. В одній з книжок описувалося здичавіння чоловіка, який покинув місто. Він оселився в степу, орав землю і навіть чоботи став мастити дьогтем. Тоді ще не всі знали, чим ще, крім дьогтю мастити чоботи
Хоча мати й гримала часто за те, що хлопець не може відірватися, мов заворожений, від книжки, і грозилась викинути їх у піч, та все ж читання не припинялось.
Навесні мати починала діставати з комори, скрині, сипанки, з—під сволока і навіть з—за божниці свої вузлики з насінням. Вона радісно перебирала своє добро і в мріях вже бачила себе посеред літа поміж зеленого зілля. Насіння для неї було святим. "Мати вірила: земля усе знає, що говорить, чи думає чоловік, що вона може гніватись і бути доброю, і на самоті тихенько розмовляла з нею, довіряючи свої радощі, болі й просячи, щоб вона родила на долю всякого: і роботящого, і ледащого". Це мати навчила любити землю, роси, ранковий туман, любисток, м'яту, маковий цвіт і калину, "вона першою показала, як плаче од радості дерево, коли надходить весна, і яку розквітлому соняшнику ночує оп'янілий джміль".
В роки розрухи через село проходили різні люди. Одні тікали від голоду, інші шукали кращої долі, треті — заробітку. Одного разу через село йшла жінка з хлопчиком. "їхні страдні, виснажені обличчя припали темінню далеких доріг і голоду". Назавжди запам'ятався хлопцеві той, "хто пожалів її материнству, її дитині скибку насущного хліба". Малому хлопчику було дивно й боляче спостерігати байдужість дорослого, і він простягнув голодній дитині жменю гарбузового насіння, що витяг зі своєї кишені.
Я знаю що твір вийшов дуже довгий але якось так)))
