Ответ:
Автор – Галина Кирпа
Тема – Розповідь про ангела, який незримо супроводжує ліричну героїню
Основна думка – У кожної людини є янгол-охоронець, який опікується нами все життя, незважаючи на те, що ми його ніколи не бачимо. Людині важливо відчувати підтримку вищих духовних сил і вірити у краще.
Художні засоби – Анафора, зменшено-пестливі слова Янгол у вірші Галини Кирпи символізує не лише вищу опіку, а й віру в людину, яка несе в своєму серці часточку добра. Вірш змушує замислитися про існування речей, які, хоч і не мають матеріального виміру, однак суттєво впливають на наші вчинки. Вірш викликає роздуми про вічне та виводить уяву читача за межі буденності, навіює світлий, мрійливий душевний стан
Ранні роки<span>Іван Франко народився 27 серпня 1856-го року в селі Нагуєвичі Дрогобицького повіту у Східній Галичині, поблизу Борислава, в родині заможного селянина-коваля Якова Франка. Мати, Марія Кульчицька, походила із зубожілого українського шляхетського роду Кульчицьких, гербу Сас, була на 33 роки молодшою за чоловіка. Свою селянську ідентичність, що виявлялась у подиву гідній працелюбності й невибагливості в побуті, Франко зберіг до кінця життя.</span><span>Навчався спочатку в школі села Ясениця-Сільна (1862–1864), потім у так званій нормальній школі при василіянському монастирі Дрогобича (1864–1867).</span>Коли Іванові було дев’ять років, у 1865 році, помер батько. Мати вийшла заміж удруге. Вітчим, Гринь Гаврилик, уважно ставився до дітей, фактично замінив хлопцеві батька. Франко підтримував дружні стосунки зі своїм вітчимом протягом всього життя.Коли Іванові було 15 років, в 1872 році, померла мати. Вихованням дітей стала займатися мачуха.<span>1875-го року закінчив Дрогобицьку гімназію (нині — Дрогобицький педагогічний університет).Залишившись без батьків, Іван був змушений заробляти собі на життя репетиторством. З свого заробітку виділяє гроші на книжки для особистої бібліотеки.</span><span>У багатьох автобіографічних оповіданнях Івана Франка («Грицева шкільна наука», «Олівець», «Schönschreiben») художньо відтворено атмосферу тогочасної шкільної освіти з її схоластикою, тілесними покараннями, моральним приниженням учнів. З них довідуємося, наскільки важко було здобувати освіту обдарованому селянському хлопцеві. Він жив на квартирі в далекої родички Кошицької на околиці Дрогобича, нерідко спав у трунах, які виготовлялися у її столярній майстерні («У столярні»). Уже навчаючись у гімназії, Франко виявив феноменальні здібності: міг майже дослівно повторити товаришам годинну лекцію вчителя; знав напам'ять усього «Кобзаря»; домашні завдання з польської мови нерідко виконував у поетичній формі; глибоко й на все життя засвоював зміст прочитаних книжок. Серед його лектури у цей час були твори європейських класиків, культурологічні, історіософські праці, популярні книжки на природничі теми. Загалом особиста бібліотека Франка-гімназиста складалась з майже 500 книжок українською та іншими європейськими мовами. У цей же час Франко починає перекладати твори античних авторів (Софокла, Еврипіда); під впливом творчості Маркіяна Шашкевича й Тараса Шевченка захоплюється багатством і красою української мови, починає збирати й записувати зразки усної народної творчості (пісні, легенди тощо).</span><span>Восени 1875-го року Франко став студентом філософського факультету Львівського університету. Спочатку належав до москвофільського товариства.[1] Під час навчання матеріальну допомогу Івану Франку надавав Омелян Партицький.[2]. </span>Перший період творчості<span>Перший період творчості Франка визначають його політичні поезії, своєрідні народні гімни: «Каменярі» (1878), «Вічний революціонер» (1880), «Не пора…» (1880) та ін., повісті «Boa constrictor» (1881),«Борислав сміється» (1881), «Захар Беркут» (1882), низка літературознавчих, публіцистичних статей.</span>
Метафори: "яр в'ється гадюкою", "ставочки блищать", "левади зеленіють", "садиба ніби дихала холодком", "Хата потонула в старому садку. Старі черешні кидали од себе густу тінь.", "туман стоїть".
Порівняння: "неначе гілки дерева, глибокі рукави ", "ліс, як зелене море, вкрите хвилями".
Епітети: "покручений яр", "день ясний, літній", "туман легкий".
Тавтологія: білі хати попід горами біліють,.
Оно?
А. Фет
<span>Ночь тиха. По тверди зыбкой</span>
<span>Звезды южные дрожат.</span>
<span>Очи Матери с улыбкой</span>
<span>В ясли тихие глядят.</span>
<span>Ни ушей, ни взоров лишних,</span>
<span>Вот пропели петухи —</span>
<span>И за Ангелами в вышних</span>
<span>Славят Бога пастухи.</span>
<span>Ясли тихо светят взору,</span>
<span>Озарен Марии лик.</span>
<span>Звездный хор к иному хору</span>
<span>Слухом трепетным приник.</span>
<span>И над Ним горит высоко</span>
<span>Та звезда далеких стран:</span>
<span>С ней несут цари востока</span>
<span>Злато, смирну и ливан.</span>
<span>1842</span>
природа це нашприятель вона нам допомогає. вонаприносить плоди і перетворює вуглекислий газ на повітря. за допомогою природи ми живемо.природа це не тільки наш помічник а й найгарніше що є у світі. не вірите прокинтесь вранці і подивіться на сонце яке сходить з за дерев на росу яка як маленькі хрусталики спить на гіллях і листях рослин. природа наш скарб бережіть її