Якось влітку мені було сумно.Я не розуміла чим занятися.Матуся дала мені книжку Всеволода Нестайко "Незнайомка з Країни сонячних зайчиків".
Ця книжка мене вразила!Як вона легко читається!А яка вона цікава!Всі герої - лісові звіри.Та, ви не повірете, схожі на учнів з мого класу.Особливо Вовчик Вовченко!
Я саме з таким Вовчиком сиджу за однією партою!Однак, мого сусіда звуть Євген Руденко.Він такий, як і Вовченко, непосидючий, постійно бешкетує.Його сварить іноді сам директор!
За два дні я повністю прочитала книжку.Суму мого як і не було!Ця книжка підіймає настрій.А ще вона вчить як поводитися справжнім друзям у скрутних ситуаціях!
Першого вересня всі пішли до школи.Я пропонувала своїм друзям прочитатати її.Всі з захопленням прочитали, а вчителька української запропонувала цілий урок присвячений "Незнайомці з Країни сонячних зайчиків"!™•
Это про того, которые охал все время? там еще и ах был
Жанр: поезія
Тема: розповідь про духовно багату людину.
Головна думка: "Людина нібито не літає...а крила має"
Ідея: уславлення духовних поривань людини.
Художні засоби.
Епітети: "вічного поривання".
Риторичні запитання: "А як же людина?", "А що ж людина?".
Риторичні оклики: "А крила має!"
Рефрен: А крила має.
А крила має!
Анафора: "То буде ...", "У кого...", "або з ..."
Порівняння: "крила, не з пуху-пір'я,а з правди, чесноти і довір'я"
<span>Антитеза: "Землі немає, то буде небо".</span>
Заперечувальне порівняння: "Немає поля, то буде воля", "Немає пари, то будуть
Рідне гніздечко – саме так юні пташенята називають батьківський дім. Це місце, де завжди люблять, де чекають і підтримують. Дух рідного дому назавжди залишається з нами, він тече в наших жилах.Часто можна почути вислів: «Скрізь добре, а вдома краще». Справді, рано чи пізно кожен із нас захоче покинути батьківський дім. Хтось у пошуках кохання, хтось у пошуках нового життя чи визнання. Але немає того, хто хоч на секунду зміг забути теплі материнські руки, ніжну посмішку тата, домашній затишок, тепло. Напевно, в усьому світі ціннішого скарбу не знайти.І от, після довгої розлуки ти знову на порозі рідного дому. П’єш воду зі старої криниці і вона здається найкращою, цілющою. Ласуєш яблуками в садку і вони здаються найсмачнішими. У цьому місці все завжди буде най, бо отчий дім — твій дім. І щасливим він буде там, де живе міцна родина, де панує любов і дружба, де лунають дзвінкі дитячі голоси. Там, де за широким столом сидить уся родина: бабуся й дідусь, мама і тато, брати, сестри і навіть коти.Де гарна сім’я — виростають чудові діти. Тому особливу роль потрібно приділяти вихованню молодого покоління. Справді хороших виховних успіхів можна досягнути в родині, де панує мир, взаєморозуміння, тепло й щира турбота. Тож варто навчати дітей любити, поважати отчий дім аби з покоління в покоління передавалися справжні родинні цінності.
