1)По - під - тин - ом.
2)Під - вікон - н - я.
3)Житомир - ян - к - а.
[вимал'овуйут'] - наголос на о, и наближене до е.
Вийшли в поле косарі косить ранком на зорі.
Речення просте; розповідне; неокличне; граматична основа косарі вийшли косить; двоскладне; поширене; другорядні члени речення: вийшли куди? в поле - обставина місця; вийшли коли? ранком - обставина часу; вийшли коли? на зорі - обставина часу; неускладнене.
Спонукальні слова-речення виражають спонукання: наказ, заклик, прохання
тощо, одночасно вказуючи на емоційну реакцію мовця в певній ситуації. Функцію
таких речень виконують вигуки і близькі до них слова, зокрема геть, годі, гайда, гей,
марш, стоп, ура. караул, точка, шабаш, гвалт, цить, ну, ша, доволі та ін., наприклад:
Пані Наталя перша скочила з місця. — Гет ь! — скрикнула вона тонко й пронизувано. -
Геть!.. Вона ще дітей м ені поріже!.. Жени ї ї геть!.. (М. Коцюбинський); —Г оді! годі!
- кричав, переводячи духа, господар. — Музико! годі, перестань! (Панас Мирний); -
Отамане! — «Тут». — Гайда! (Б. Грінченко); — Матросе, Матросе, дивися! — «Цить»,
- відповів безгучним шепотом Матрос (І. Микитенко).
Своєрідними спонукальними словами-реченнями є звертання до свійських
тварин, наприклад: У дядька одна надія на коней: — Но, клят і! (Петро Панч); щ Тпру!
<span>Д е ж це ми? (С. Скляренко); — В йо! — спокійно гукнув на коня! (М. Стельмах).</span>
Щастя. Щасливий. Щаслива. Щасливе. <span>Щасливенький. Щасливчик. Нещасний. Щасливо.</span>