Впоравшись, мати витягували з печі макітру з теплою водою, ретельно вимивали руки і, висушивши свіжим рушником, казали приповідку: «Бог на поміч». Брали борошно, внесене із комори, і починали пересівати.
У неньчиних руках сито ходором ходить, поплескуючись у долонях, і біла пороша настелює пухку ковдру. Зістукавши ночви, висипають борошно в пічну діжу, затим додають кислого молока і дерев’яною лопаткою розмішують його.
Розмісивши борошно з молоком, мати розмочують у теплій воді кавалочок тіста, що лишився од минулої випічки, бо без нього замішок не вчиниться, не зійде він пухким тілом. Коли ж кваснець заправлено, висаджуємо діжу на окраїну печі, укутуємо куфайкою і покриваємо зверху чистим рябчунцем, щоб «хліб не захолов і вчасно зійшов».
Ледь-ледь збиралося на досвіт, і мати, вмившись, зодягали чисту сорочку, підв’язувалися вишитим фартухом.
Доки варилося снідання, мати місили тісто. Коли ж, нарешті, воно ставало в’язким, як ґума, мати призупиняли роботу, а потім починали викачувати хліб.
Легкими помахами рук відривали опецьок тіста, вмокали у воду руки, щоб воно не прилипало, й, перекидаючи з однієї долоні в другу, формували круглу, наче сонце, хлібину. Злегка поплескавши верхівку, ненька клали паляницю на рушник.
Доки мати викачували останню паляницю, я біг за лопатою і, внісши, приставляв її до припечі. Розіславши капустяний листок поверх ясенового язика лопати, вони змащували його олією або притрушували борошном й усаджували хлібину. Зробивши виделкою зверху кілька проштрикнів, мати метко шугнули лопату з хлібиною в гарячу утробу печі; потім другу, третю…
Згодом ненька заглядають у піч, витягують буханець, важать у руці — якщо важкуватий, значить ще не надійшла пора виймати. Лише за другим чи третім заходом, коли від легкого постуку низ паляниці одгукнеться подзвоном, почнуть виймати зарум’янілі хлібини й розсаджувати їх вервечкою на розісланий рушник. Кожен буханець неодмінно видмухають, ошкребуть нижню скоринку від залишків капустяного листя, і вони стають чистенькі, зарум’янілі, а зі споду наче людська п’ятірня відбилася…
І як тільки хліб трохи остигне, мати змащують його здором. Верх хлібини робиться блискучим, запашнішим. Затим прикривають святковим рушником, «щоб достигали».
Хліб на столі — то найбільше багатство, і до нього треба зі святістю ставитися
<em>1. На відміну від інших грецьких полісів-республік Боспор був рабовласницькою монархією (Д. Степовик). </em> 2. Так, поряд з відомими на ім’я і невідомими широкому загалу, але
відомими близькому оточенню народними творцями бачимо й незчисленні
приклади колективної творчості (М.Рильський).
Джерело (дж е р е л о) 3 скл; 7 б. 6 зв. д - дж - приг, тверд, дзв ж е -е- голос., ненаг р-р. -приголос, тверд., сонорн е -е- голос., ненаг. л - л - приголос, тверд., сонорн о -о- голосн. наголош.
Дзвін (дз в" і н) 1 склд. 5 б., 5 зв. д - дз - приг, тверд, дзв. з в - в" - приг., м"як. сонорн. і -і - голосна, наголош. н - н -приг., тверд. сонорн.
Джерельце (дж е р е л" ц е) - 3 скл. 9 б. 7 зв. д - дж - приг, тверд, дзв. ж е -е- голос., ненаг. р-р. -приголос, тверд., сонорн е -е- голос., наг. л - л" - приголос, м"як., сонорн ц - ц - приголос, тверд., глух е -е- голос., ненаг.