Правильна відповідь - виховательчин
—привіт ...(імя яке тобі бажаеться)!
—привіт Катрюся!
—Давай підемо сьогодні гуляти!
—Куди?
—на річку дністер!
—добре!
—ця річка дуже гарна!
—зустринемось о 16:00
—добре
—пока
—Пока
<span>Конвалія - одна з перших весняних квіток . Ця невибаглива рослинка - маленька та скромна. Вона має два великі різьблені листочки темно-зеленого колору. Квіточки - білі, нiжнi і тендітні, схожі на маленькі дзвіночки зібрані в довгу китицю. Вони несуть чарівний весняний запах. Конвалія здавна є символом щедрості, душевної відкритості й вищої довірливості, а тому вона дуже вразлива до стороннього впливу. Через це конвалія водночас виражає життєву беззахисність. Цим вона стверджує, що ніжна і відкрита краса потребує покровительства, а без нього - гине...
Як чиста весняна квітка, символізує також пробудження природи, а з цим - дівочу чистоту й скромність. Вона - емблема непорочної Діви Марії</span>
Як на мене, звичка ділити все на чорне і біле, упадати в крайнощі, категоричність суджень не дають змоги налагодити взаєморозуміння між людьми. Зрозуміло, можна знайти вихід із ситуації, коли людина вчинила неправильно й розуміє свою провину, однак зради, на мою думку, пробачати не можна.
По-перше, незважаючи на мотиви, цей страшний гріх завжди є проявом неповаги, егоїзму, він однаково огидний і в стосунках між людьми, і в ставленні до ідеалів, до Батьківщини. Якими б най- прекраснішими намірами не виправдовувався зрадник, насправді він ставить власні інтереси понад усе, не бачить усіх наслідків свого вчинку або їх нехтує.
Одного разу зі мною стався такий випадок, після якого довелося зробити важливі висновки. На літніх канікулах, мої бабуся і дідусь вирішили відправитися на прогулянку в ліс. Вони живуть в своєму будинку, а не далеко тече велика річка і стоїть зелений ліс. Я пішла з ними. Ми довго ходили по лісових стежках, було тепло, бабуся розповідала цікаві історії, а дідусь красиво свистів. Він обіцяв, що коли-то навчить мене так свистіти. Скоро я сказала, що втомилася і бабуся дістала зі своєї похідної сумки покривало і простелила на зелену травичку. Ми влаштували пікнік.
Скоро бабуся і дідусь вирішили прилягти відпочити, а я могла прогулятися не далеко від них. Я пішла по зарослій стежині і розглядала дерева. Я не помітила, як відійшла надто далеко. Спочатку я вирішила покликати на допомогу, але потім згадала, як поводяться герої з мультфільмів, і вирішила самостійно знайти дорогу і повернутися назад. Я стала йти по своїх слідах. Потім зрозуміла, що заплуталася і почала плакати. Раптом почула голос дідуся і крикнула у відповідь. Виявилося, що я пішла зовсім не далеко, і наш табір був за двома кущами.
Після цього випадку, бабуся сказала мені, що як тільки я зрозуміла, що заблукала, повинна кричати і кликати на допомогу. Якщо б я пішла в іншу сторону, могла піти дуже далеко і заблукати по-справжньому. Тепер я знаю, що якщо знову втрачу з уваги дорослих, то зупинюся на місці і буду їх називати, щоб ще більше не заблукати.
