<span>ОСІНЬ .
Літо було веселим і пролетіло швидко . Настала осінь . Дивлюся у вікно. Діти йдуть до школи , дерева міняють вигляд , трава вже не така зелена. Дощ іде не сильний , з'являються калюжі . Сонце світить не так яскраво , як влітку , а якось тьмяні й сумно. Листя падають з дерев : червоні , помаранчеві , майже золоті . Повітря сповнений свіжості після дощу . </span>
<span>Карпати... Величні і неповторні в красі своїй гори, покриті віковічними лісами, бурхливі ріки, кришталево прозорі високогірні озера - «морські очі», барвистий килим полонин ц отарами овець, мелодії гуцульської трембіти... Таким на мить постає в уяві цей чудовий край чарівної природи, невичерпних земних багатств визначних пам'яток минулого, працьовитих і талановитих людей! Карпати - це гудки заводів і паровозів, каравани плотів па звивистих порожистих ріках і цілющі мінеральні джерела, газові свердловини і шахти, краєвид нафтових вишок і моря золотої пшениці Прикарпаття, квітучі сади і важкі грона винограду Закарпаття. Широко розливається довкола верховинська пісня, і дзвенить у ній радість визвольної праці, щастя оновленої землі.</span>
Холодний вітер
холодна душа
степовий журавель (птах)
замислений Журавель(письменник)
Вранці випливло ясне сонечко на погідне небо оглянути, що зробила ніч із землею. Вітер стих, і чистий, свіжий сніг сріблом сяяв під блакитним наметом неба. Земля наче вбралась на Різдво у білу сорочку.
<span>За Михайлом Коцюбинським
це і опис (тому що описується як коїлось, як що виглядало) і розповідь</span>
Хати не має а дверей не баче