Народився Михайло Панасович Стельмах 24 травня 1912 року в селі Дяківці Літинського повіту на Вінниччині. Його дитячі роки минали серед мальовничої природи Прибужжя .
Мати його, Ганна Іванівна, добра, ласкава і невтомна трудівниця, перша пробудила в його дитячому серденьку любов до природи, навчила милуватися вранішніми росами і легеньким ранковим туманом .
<span>З особливою ніжністю згадував письменник батька, Панаса Дєм'яновича; діда Дем'яна —колишнього кріпака, філософа, талановитого майстра; бабусю, яку любив понад усе; дядька Миколу, якого по-вуличному звали Бульбою -- цих простих, добрих, чесних і невтомних людей, серед яких минуло дитинство Михайлика.
</span>Коли Михайлику було дев'ять років, його віддали до школи. Хлопчик на той час вмів уже читати і писати, тому його відразу прийняли до другого класу. Сім'я постійно відчувала матеріальні нестатки, жити було важко, вчитися — теж. На всю родину Стельмахів були одні чоботи, тому часто взимку батько носив Михайлика до школи на руках, загорнувши його у якусь теплу одежину.
Змалку в хлопчика виявився великий потяг до знань, до книжки. Він самотужки навчився грамоти ще вдома, лише мріючи про школу. Читав усе, що потрапляло до рук. Найбільше захопили його дві книжки – «Кобзар» Тараса Шевченка і «Тарас Бульба» Миколи Гоголя.
Після закінчення початкової сільської школи Михайло Стельмах вступив до школи колгоспної молоді, а в 1928 році очолив молодіжну бригаду з колишніх наймитів. Від зорі до зорі працює він у полі, а в душі плекає мрію: буду вчителем. Спершу майбутній письменник навчається у Вінницькому педагогічному технікумі, а в 1933 році перший у Дяківцях закінчив Вінницький педінститут. Дві зими учителював у школах рідного Поділля, збирав усну народну творчість, пробував писати. Перші його поезії надруковано в 1936 році.<span>
</span>Перша збірка віршів «Добрий ранок» побачила світ у 1941 році. Рядовим солдатом-артилеристом пішов М.Стельмах на фронт у перші ж дні війни. Контузія, поранення, госпіталь, лікування….І ось така бажана Перемога! Поет-воїн повернувся до улюбленої справи – глибокого вивчення усної народної творчості.<span>
</span>Загальне визнання принесли письменникові романи «Велика рідня» та «Кров людська — не водиця».
Цілу бібліотечку складають книжечки Михайла Стельмаха для наймолодших читачів: «Жнива», «Колосок до колоска», «Живі огні», «Весна-весняночка», «У сестрички дві косички», «В їжачковім вітряку», «Як журавель збирав щавель», «Маленька Оленка», «Бурундукова сім'я», «Заячий секрет», «Цапків урожай», «Журавель», «Ой весна-зоряночка», «Чорногуз приймає душ», «Літо-літечко», «У бобра добра багато» та інші. Заслуговує на увагу і казка про кмітливу дівчинку «Маленька Оленка». <span>
</span>Помер М.Стельмах 27 вересня 1983p. в Києві.
Могила М.Стельмаха Бюст на алеї у Вінниці
Музей М.Стельмаха в с.Дяківці відкрито 24 травня 1989 р. У музейній колекції є особисті речі письменника, документи, фотографії, кіно- та відеоматеріали, сувеніри, речі хатнього вжитку родини Стельмахів, меблі та книги з особистої бібліотеки Стельмаха, різноманітні видання його творів.<span>
</span>Підготувала Фіцай Ольга Василівна –вчитель початкових класів Буштинської гімназії-інтернату<span><span>Джерело: Ткаченко Н.С., Ходосов К.О. Вивчення </span>творчості Михайла Стельмаха: Посібник для вчителів.-2-е вид.із зм. і доп.-К.: Рад. школа,1981.-224с.-Бібліогр.: с.223</span><span> </span>
Звісно можна сказати що Є.Г. любить природу . тому що він дуже красиво описує вид . Він хотів цими віршами донести до читачів що природа це не тільки фон для того щоб зробити селфі і не просто бур'яни. Але що це щось не звичайне . І що про природу треба піклуватися.
1. Літопис Григорія Грабянки — козацький літопис 2-їполовини XVII — початку XVIII століття2. Літопис складенийгадяцьким полковником Григорієм Грабянкою. Твір користувався популярністю серед старшини Війська Запорозького. У центрі уваги літопису події Хмельниччини 1648— 1654 рр. та Руїни. Оригінал твору не зберігся. Відомо близько 20 списків твору.3. Твір Грабянки значною мірою компілятивний. Головні джерела: спогади сучасників,літопис Самовидця; «Синопсис», якийдовгий час слугував свого родупідручником історії івитримав близько 30 видань, а особливо поема поляка Самійла Твардовського «Громадянська війна».4. Літопис Грабянки не є простим механічним зведеннямвідомостей, взятих із різних джерел. Це самостійний твір, в якому відчутне виразне авторське начало. Він описує історію з часіввиникнення козацтва і до 1709 року.5. У тексті літопису подається багато державних документів,гетьманських універсалів,актів, грамот.6. Вірші на герб Малоросійський Війська Запорозького воїн знаменитий Щохвилини ладен край свій боронити, І хоч супостата не зрить пред собою, Однак зброя завжди готова до бою. У повсталих сила полягає в тому, Що боронять волю батьківського дому.В першу-ліпшу хвилю стануть проти злого, Щоб не зріть в неволі нікого живого. Бо відомо здавна — справа пастуха Від отари гнати хижого вовка.7. Корисні посилання Стаття про Літопис Григорія Грабянки на україномовному розділі Вікіпедії http://litopys.org.ua/grab/hrab.htm Ізборник
На мою думку там тільки негативні думки,не розумію чого навчає цей твір:як син зрадив свою батьківщину,а батько його потім вбив?з цього виникає питання,чим захоплюється сучасна молодь,цими творами?
Отже, проблема вибору і неправильні висновки перетворили Чіпку з правдошукача на злочинця. Слід сказати, що причини такої долі Панас Мирний вбачав у дитинстві і подальшому житті героя в умовах безправ’я українського народу і безкарності панства. В основу свого роману письменник поклав історію життя свого друга дитинства Чіпки Грицька, який був круглим сиротою і ще з дитинства зазнав багато лиха. Але, на відміну від героя роману, він став заможнім господарем, не крадучи та грабуючи, а важко працюючи.
