Весна приходить зі своїм яскравим сонечком, з теплом, з ясними небесами, рожевими світанками та золотими хмарами. Приходить і солодко пахнущими гілками верб, що розпускаються, жене зиму геть.
З приходом весни снігові хмари зникають, сонце лагідно й ласкаво блищить в ясному небі. В його осяяній синій вершині жайворонок співає вічно стару, вічно нову пісню. В голос весни свою пісню вбудовує і бурулька. І нехай її пісня монотонна, мотив невигадливий, але вона теж бере участь у весняному акорді звуків.
З настанням весни зимові вітри пройдуть, знесилять морози тріскучі з хуртовинами та завірюхами та помчать далеко-далеко за опівнічну сторону. Розтануть снігові гори, втече сніг, потемніє, розіб’ється на річці лід та понесе його в велику річку, а там ще далі — в синє море.
Незабаром хлопці візьмуться виправляти стару шпаківню і, затвердивши її на високій жердині, приставлять до нової, міцної конструкції.