Іменні: мамина пісня, твір письменника, пришкільна ділянка, рідна земля, Шевченкове слово, навчання в школі, три брати
Дієслівні: Пишатися Батьківщиною, переглянути кінофільм, , виростити урожай, прочитати книжку, відвідати музей, допомогти батькам, берегти природу, їздити верхи.
Прислівникові: зовсім добре, праворуч від школи, верхи на коні, пізно ввечері, високо в небі, досить повільно, далеко від міста, важливий для мене, близько від дому.
- Привіт! - Привіт! - Як справи? - Все добре! - В мене теж! - Що робиш? - Я роблю уроки, а потім допоможу мамі на кухні! - Я зробив, тобі допомогти ? - Так, допоможи! - Які саме уроки? - Математика, Природознавство та Англійська мова! - Добре, я тобі допоможу! А можна прийти до тебе щоб допомогти тобі? - Звісно! - Я щас прийду! До зустрічі! - Бувай!
Був гарний, сонячний, весняний день. Ми з сім'єю збиралися піти в ліс на пікнік. Ми часто проводили час на лісовій
природі.
Ось ми уже в лісі, усе навкруги гарно, повітря чиста, тоді був кінець весни і трава була досить великою, також дорогою зустрічалися нам всілякі красиві квіти.
Та враз нам зустрілася маленька дівчинка з сльозами на очах, вона розповіла що загубилася та відстала від бабусі коли вони разом збирали суниці.Ми хвилювались за неї і почати кликати та гукати бабусю. Минуло півгодини, ми знайшли бабусю. Вони подякували нам, але і нам було приємно що ми зробили комусь добре
<span>Пишемо і: У загальних назвах: - на початку слова: ідея, інструкція, імпорт, інфляція, імітатор; - після приголосного перед голосним та й: артеріальний, геніальний, аудієнція, клієнт, партійний, радій; - у словах, які закінчуються на -ія: артерія, рація; - у кінці невідмінюваних слів після приголосних пишеться і, а не и: візаві, журі, мерсі, парі, попурі, колібрі, таксі, поні, пенальті; </span>
Жили в країні Морфології два сусіди: Дієслово та Прислівник. Добре вони жили, дружно, сім'ями товаришували.
<span> І була у Дієслова красуня донька, а у Прислівника – син богатир. І от коли вони виросли, то покохали одне одного та й одружилися. Народився у них син, який від батька успадкував незмінність та вміння виконувати роль обставини. А від матері – вид (доконаний і недоконаний) та можливість мати залежні слова (іменники, займенники, прислівники).</span>
<span> Довго думали батьки над іменем для свого нащадка. Мати підкреслювала, що її син – особлива форма дієслова, але й Прислівник заявляв про свої права. І врешті-решт вирішили вони назвати сина Дієприслівником.</span>
