<span>українець це не тільки громадянство це значно більше.Бути українцем означає дивитися на світ певним чином, як закладено в культурі нашого народу. Споконвіку рисами, притаманними українцям, вважаються гостинність, працелюбність, любов до рідної землі, неагресивність, поетичність, волелюбство. Велике значення в житті справжнього українця відіграють родина та праця. У нашій традиції поважне ставлення до батьків та взагалі людей старшого покоління. Українець не боїться важкої праці, робить натхненно, любить своє діло.Українські митці та політичні діячі, науковці та спортсмени – усі вони черпали натхнення в рідної землі та спрямовували свої зусилля на досягнення добробуту Батьківщини. я українець і я цим пишаюсь</span>
Твір «Зима-чарівниця»
Настає зима, і світ навколо змінюється. Морозним подихом вона зачаровує природу. Усе навколо завмирає. Голі дерева мерзнуть на холодному вітру. Тоді зима-чарівниця посилає дарує чудові білі одежі з снігового хутра, в яких їм тепло та затишно чекати на тепло. Вона також встелює промерзлу землю пухнастою білою сніговою ковдрою, що блищить діамантами у променях яскравого сонця. Річки, озера та моря зима сковує товстою льодовою кригою, щоб вони змогли відпочити до весни. І поки природа спить, зима співає їй колискові протяжними голосами завірюхи.
Пам’ятає зима й про людей. Їм вона дарує прекрасні візерунки на вікнах, щоб милувалися її майстерністю. Вона охороняє поля на сади, ховаючи їх під снігом від промерзання. Навесні той сніг розтане та напоїть землю для того, щоб вона щедро родила наступного літа. Зима прикрашає міста й села, посипаючи їх снігом, чіпляючи бурульки під стріхи будинків.
Зима дарує нам чудові свята – Новий рік та Різдво, з пахучими красунями-ялинками та миготінням різнокольорових ліхтариків у вікні кожної квартири, святковими застіллями та подарунками. Для дітей зима-чарівниця влаштовує веселі забави та ігри, катання на санках, лижах, ковзанках.
Зима зачаровує своєю красою. Коли вночі спостерігаєш, як великі сніжинки дружньо падають з неба та кружляють у світі ліхтарів, душа співає від радості. Коли бачиш парки та ліси, засипані білим снігом, коли можеш пішки прогулятися по поверхні ріки, розумієш, що таке здатна зробити лише справжня чарівниця.
А Закликав боротися проти голого фактографізму в літературі, орієнтуватися на класичні світові зразки художньої творчості і боротися проти копіювання традиційних стилів і форм, гаряче обговорював ідею відродження національного мистецтва
Пожалуйста, не с интернета((
Мелашка
<span>Лаврін стояв під вербою недалечка од дівчини й дивився на неї. Сонце грало на </span>
<span>червоному намисті, на рум'яних щоках. Дівчина була невелика на зріст, але рівна, </span>
<span>як струна, гнучка, як тополя, гарна, як червона калина, довгообраза, повновида, </span>
з тонким носиком. Щоки, червоніли, як червонобокі яблучка, губи були повні та
<span>червоні, як калина. На чистому лобі були ніби намальовані веселі тонкі чорні </span>
<span>брови, густі-прегусті, як шовк. </span>
<span>Лаврін </span>
<span>Лаврінове молоде довгасте лице було рум'яне. Веселі сині, як небо, очі світились </span>
<span>привітно й ласкаво. Тонкі брови, русяві дрібні кучері на голові, тонкий ніс, </span>
<span>рум'яні губи — все подихало молодою парубочою красою. Він був схожий з виду на </span>
<span>матір.</span>