Я дуже часто мрію. Для мене це дуже важливо бо без мрії людини на мою думку не існувало. Для здійяненя мрії треба дуже старанно вчитися аби мати гарну освіту потім поступити в інститут в якому ти так бажано хотів вчитися.
Убивши князя Святослава,Печеніги раз у разЙдуть ордою на Вкраїну,Раз у раз грабують нас І тепер їх шатра сіріВкрили луг над Трубежем,Печеніги знов з’явилисьІ погрожують мечем. Наші ждуть. Але боїтьсяПеченізький хан іти,Йому хочеться без боюПеремоги досягти. Є один вояк у йогоВтроє дужчий за вола...«Хай він б’ється», — хан хитруєІ до князя шле посла. «Чи не викличем ми, князю,Гніву праведних богів,Коли річку почервонимКров’ю наших вояків?! Краще ми розв’яжем сваркуСлавним герцем двох борців:Коли твій борець подужа,Я скорюся без боїв». Князь погодивсь, і звелів вінНайсильнішого знайти...Та на герць ніхто в державіНе зважається піти. Засмутився Володимир...Аж прийшов якийсь дідусь:«Син побореться, мій князю,І поборе, побожусь. З ним колись ми посварились,Пам’ятаю, як тепер,М’яв він шкуру, так, повіриш,Спересердя всю роздер». Привели до князя хлопця:Соромливий, мовчазний,Невисокого і зросту,Хоч доволі кремезний. «Може, хочеш, князю,Чи міцна моя рука,Роздражніть на пробу жаромНайсильнішого бика». Роздражнили. Бик на хлопця,Але той схопив за бікІ кавалок м’яса вирвав...Бик упав і кров’ю стік. «Добре!» — князь сказав до хлопця,А військам своїм звелів,Щоб озброїлись і ждалиЩохвилини ворогів. Третій довгий день минаєІ ідуть борці на бій,Князь і хан собі гадають:«Хто поборе — твій чи мій?!» Печеніг угледів хлопцяІ сміється: «От, дурне,Подолати, поборотиВоно думає мене!!» Не злякався Кожум’якаІ боротися почав.Повертав борця і важив,Потім, наче кожу, м’яв. І нарешті, наче бочку,Ухопив і кинув вмить.На землі без руху мертвийПеченіг-борець лежить. І на тім славетнім місці,Де страшний борець упав,На тім місці Володимир<span>Переяслав збудував.</span>
Ответ:
https://www.ukrlib.com.ua/books/printit.php?tid=3175 тут есть
Жанр - оповідання
Ідея - ніколи , нікого не ображай
Тема - показ розвитку особистості
У цьму оповіданні є ознаки екзистенціалізму - прагнення збагнути причини трагічної невлаштованності людського життя - самостійність , страждання , відчай
Покаяння стосується не тільки віручих, а й простих людей. Каятися треба , наприклад, у тому, що ти зробив неправильно(не важливо навмисно, чи ні).Коли людина кається, вона усвідомлює що було не так у її вчинку.А потім буде намагатися більш такого не робити. А у церкві людина кається і таким чином знімає зі своєї душі (грехи-не знаю как украинскою).Існує легенда про священника, який плутував перед Богом. Прикидався гарним, а сам робив погані речі.Коли прийшла смерть.Усі його (грехи) стали перед його очима. І він подумав, що ніяк не попаде в (царство господнее).Коли він почав каятися у своїх (грехах), вони один за одним почали зникати.Таким чином він очистив свою (душу) і вважається, що потрапив до раю, а не в пекло.