1)Этот цветок беленький растёт в начале весны.Он занесён в красную книгу, потому что его мало.--- Подснежник!
2)Она растёт осенью , из неё можна сделать чай , она себя защищает иголками . Этот цветок очень красивенький. -Роза!
Чому природу потрібно охороняти? Ми всі про це питаємо. Ми її повинні берегти. Не смітити. Не бруднити її. Тому що природа не тільки дає кисень, але і прикрашає наш світ! Так! Ось квіти розцвіли,ось дубок виріс. Тобто природа-це краса світу!
У багатобарвності й могутності рідного слова втілено красу людини -
творця мови, садівника прекрасного на землі. Рідне слово окрилює нас духовністю,
любов'ю до пісні, до матері.
Для кожного народу рідна мова - найдорожча. У мовну скарбницю нашого
народу несуть красу душі й пламінь рідного слова найкращі письменники. Скількома
словами вони користуються? Звернімося до творчої спадщини геніального Кобзаря.
Словник мови поетичних творів Тараса Шевченка охоплює більше десяти тисяч слів,
а прозових - понад двадцять із половиною тисяч. Хіба вдалося нам підрахувати
всі слова у творах Шевченка, виявити словниковий запас великого поета? Немає
сумніву, що наш Кобзар володів й іншими словами української мови, хоч у художній
творчості їх не використовував.
Жили у країні Граматиці українські префікси. Було їх дуже багато: Роз-, Без-, Під-, Над-, Від-, Між-, Перед-... І були вони поважними, і пишалися собою, бо служили Українській мові - одній з найчарівніших мов світу.
Шанували префікси порядок, вони завжди знали, де й коли стати, як змінити слово, як грамотно писатися.
Але в кожній сім'ї бувають проблеми... Префікси З- і С-, жваві пустуни, були великими друзями, їх завжди бачили разом. Як вітер, гасали вони наввипередки по палацу. Тільки й чути було: з-з-з-, с-с-с-. Не в одного з поважних префіксів аж голова йшла обертом від того гасання. А коли кликали всіх до роботи, З- і С- створювали такий безлад у країні! Уявляєте, як вони з розгону, не задумуючись, ставали коло якогось Слова! Хто перший добіг, той і став. Так, кого хочеш, можна збити з пантелику!
Поважні префікси часто соромили пустунів, закликали їх бути серйознішими, відповідальнішими, - одним словом, виховували... Особливо обурювалися префікси Роз- і Без-. "Ми теж можемо вимовлятися нечітко, але ж пишемося завжди однаково, бо інакше це було б неповагою до себе та й до інших префіксів взагалі!"
Але вмовляння не допомагали. І тоді префікси зібрали Велику наукову раду. Вони виступали з доповідями, сперечалися...
І нарешті ухвалили ПРАВИЛО:
префікс С- пишеться перед буквами К, П, Т, Ф, X,
префікс З- пишеться перед усіма іншими буквами.
І все.
З того часу префікси З-, С- і пишуться за такими правилами. Бо ПРАВИЛА є обов'язковими для виконання.
Хіба що невігласи цього не знають. Але у нас таких немає!
Ліс-це невідємна частина нашого життя ! Ми там гуляємо,бігаємо,граємося! Іноді навіть незначний кущик, незначне деревце стає знищиним,зпаплюженим мистецтвом наших рук!