Сімсот сімдесят
семиста семидесяти
семистам семидесяти
семистами семидесятьма
сімсот сімдесят
на семистах семидесяти
Красуня Марія знайшла в лісі яблуко.
Шовковий вітер ледь торкався волосся. Безкрайній простір кликав, манив мене. Вогняне небо спалахнуло над лісом. Тепле, лагідне сонце все рідше з`являлося серед хмар. Навколо стояла прозора, сонна тиша. Дикий вихор підхоплював за собою все, що було на його шляху. Дрімучий ліс спав. Думки про гірку розлуку ятрили душу. Волошкові очі Наталки назажди запам`яталися йому. Її холодний погляд пронизував наскрізь.
Якщо не знати права
Якщо людина не знає права то вона помре Люди не знають прав то на землі пануватиме хаус Вимире наш рід Ми станемо робити що захочемо і це не піде нам на користь Тому люди знайте будь ласка права
В одному українському селі жив хлопчик Івась. Хлопчик був дуже щирий і добрий.
Одного разу, повертаючись зі коли, він побачив сумного діда Петра.
-Діду!Чого ви сумуєте? , -запитав хлопчик
-ех..Внученьку.. Старість не радість.Здоров'я погане, да і внуки уїхали у місто.
-Так це ж не привод сумувати!Посміхніться! Сонечко світить, погода чудесна. А за внуків ви не хвилюйтеся, хочете, я вам допомагати буду?
-Який ти добрий хлопчик.,- з посмішкою відповів дідусь,- я буду дуже вдячний тобі за допомгу.
Кожного дня, після того, ях Івась допомагав дідусеві і бабусі він завжди казав " Посміхайтеся частіше, бо посмішка прикрашае людину!"