Зайченя-(-о-=о-о) б.7,з.7
Вересень, пшениця, щебетав, зближатись,директор,легендарний,пестливий,кістлявий,олески, боротьба,контрастний,щасливий,хазяїн,качан,здирати,стерти,чесати,випікати,серце,блиснути,мапвячий,дитясла,ванна, тонна.
<span>Одного зимового вечора я поверталась із концерту. Було досить пізно, тому я вирішила не йти пішки, а зачекати маршрутне таксі. Дув холодний вітер, але снігу , нажаль, не було. Місто, наче вимерло, поблизу не було жодної людини. Надімною мерехтів лише старенький ліхтар.Раптом я почула якісь дивні кроки позаду мене. Щось бентежило мене. Через декілька секунд я відчула моторошне, важке дихання. В цей момент переді мною промайнуло безліч різних думок. Я боялась того, хто підходить до мене, але людська цікавість і страх перебороли мене. Я обернулась і дуже здивувалась, тому що я побачила… маму! Виявилося що вона зустрічала мене після концерту. Я розповіла матусі про вогонь страху, який горів у моїй душі. Вона зрозуміла мене і підбадьорила веселим жартом.Місто, як і раніше здавалось пустим, лише старий ліхтар освітлював пухкенькі сніжинки, які падали прямо у наші долоні!<span>
</span></span>
Зробив списав домадював підписав записав і т.д.
Дід — це жива мудрість, неписана історія нашого народу. На своїх зігнутих плечах несуть діди стільки краси й ніжності, що може позаздрити їм будь-хто.
І коли в автобусі я бачу сідоглавого предка мого з в’язанкою бубликів, я чомусь думаю: зараз прийде в хату, добуде свій нехитрий гостинець і скаже своєму Іванкові: «А глянь, що я приніс від зайця...» Він посадить своє чорняве чи біляве онучатко, і воно, роззявивши ротика, слухатиме його простодушні оповіді, у яких переплететься дійсність і фантазія. І колись обов’язково прокинеться в його душі дідова краса, і живитиме його дідова мудрість і дідова мова
Досвід, отриманий у спадок від своїх бабусь, залишається золотим набутком на все життя. Ще змалечку ці мудрі вчителі виховували в дітей любов до рукодільництва, господарських навичок. Споконвіків у нашого народу це було традицією, сталим неписаним законом.
Нерідко бабусі є творцями легенд, казок, прислів’їв та приповідок. «Тисячі речей,— писав Іван Франко,— у житті забудете, а тих хвилин, коли вам люба мама чи бабуся оповідали байки, не забудете до смерті».
Один із сучасних народознавців писав, що після проспіваної пісні, розказаного оповідання чи казки виконавці уточнювали: «То мене бабуся навчили». Те саме стосується і найрізноманітніших видів виробничих занять, і художніх промислів. Від бабці навчилась онучка прясти й ткати, плести, шити й вишивати, садити й вирощувати квіти, білити хату, працювати в городі, виховувати немовлят.
Часто бабуся заміняла неньку й батька, особливо в повоєнні роки, коли чимало дітей залишилося без рідних
