У своєму відносно короткому житті кожна людина намагається зробити якомога більше для себе, для своїх близьких та для усіх оточуючих. Кожна людина ще з дитинства намагається само затвердитися, пізнати найбільш корисного, нового і цікавого, я ставши дорослою, передати усі свої знання майбутньому поколінню. Крім того, кожен з нас, ставши дорослим, обов’язково замислюється над сенсом свого життя, над тим, що він від нього хоче отримати. Кохання, здоров’я, багатство, владу над іншими людьми, багато іншого, що кожен з нас вважає пріоритетними цінностями свого життя. І дійсно, кожна людина має право визначати власні цінності і вирішує, що їй зробити, щоб не залишився марним прожитий час, щоб не був він витрачений на безглузді дрібниціТвір «Планетник» має незвичайну композицію, побудовану на двох сюжетних лініях, на двох часах – теперішньому і минулому. Ця повість і притча, яка розповідається у творі, примушує нас замислитися на місцем і роллю надзвичайних людей у нашому житті у нашому суспільстві. Прочитавши цей твір кожен з нас замислюється, а хотів би він стати такою особистістю, хотів би він відчути на собі неоднозначне ставлення до себе оточуючих людей. <span>У легенді, яку розповідає господиня своєму постояльцю, який приїхав до села працювати агрономом, йде мова про надзвичайного хлопця, який одного разу подружився с чарівником і той навчив його робити різні дива. Спочатку односельці просили хлопця, якого прозвали Планетником, накликати дощ чи зробит.....</span>
Мати крила це не тільки литати в цих крилах умовно всі притамані людини чесноти у когось крила великі та красиві а у когось чорні та некрасиві
Далі дядька Шпичака зловили охоронці заповідники, бо полювання на території цього заповідника було заборонено.
Після того як дядько Шпичак заплатив штраф він уже не полював на території заповідники і попросив у хлопців пробачення
Постав "Спасибо"
<span>Одного разу мені наснилося ,що я побувала у країні яянів.Зі мною ні хто не вітався.Але знайшовся один дідусь який усе мені розповів.Виявилося що яяни ніколи не з ким не розмовляють ,бо думають тількі про себе.Ще він сказав що до нього теж прийшла людина яка також про все питала.Він розповів що тут є золота брама і навіть сказав як її відчинити всьго лиш треба сказати "ти".Дідусь розповів що відколи побудували це місто то цю браму не відкривали.А хто намагався вийти то у ньго замість слова ти виходило я. Дідусь навіть провів меня до брами. Я запропонувала йому піти зі мною,але він відмовився. Коли я вийшла із золотої брами то я прокинулась, і зрозуміла що це був сон.</span>
. Приказки. • Хліб у поті чола. • Земля — найпривітніша людська домівка. • З любові й терпіння народжується людина і хліб. • Природа — наша мати. За гріш не купити маку, а за гривню — правди.
3.11.2. Народна мудрість. • Є таке наврочливе око, що його все на світі боїться. • Всередині рожевий віночок — непорочність зі знаком сонця (квітка нарциса).
3.11.3. Людина і чаклунство. • відвідування матері з сином знахарки, яка лікувала хлопця тим, що «качала й виливала куряче яйце». • «Село звинувачувало відьом, нечисту силу: це вони наслали спеку. Зібрався хресний хід, кропили, обходячи поля».
3.11.4. Свята. • Люди для того їх і понаставляли, щоб легше було перебути зиму. Мати внесла в хату снопа, а він водив коляду, стукаючи в замерзлі вікна, просячи дозволу славити сонце, яке повернуло до тепла й привело Новий рік. Потім на озері прорубано ополонку — святили воду, а він вийшов із-за пазухи й пускав голубів: вода — на здоров’я, голуби — на щастя. Їли кутю... найбільше свято — воскресіння трави...»