<span>Мені дуже сподобався твір Всеволоа Нестайка " Тореадори з Васюківки " Там розповідається про 2 цікавих до всього та непосидливих хлопчиків у яких кожень день був сповнений розваг , приго та неспоіванок . Найбільше мені сподобався розділ " Метро під свинарником . Тореадори з Васюківки . Собакевич . " Це найперщий розіл книжки , тому він напевне і мені найбільше сподобався . Мені дуже сподобалась та книжка , тому я планую на літо взяти цю книгу у бібліотеці чи купити у магазині та прочитати її . </span>
« Давня весна » аналіз — тема, ідея,
художні засоби, жанр, композиція та інші
питання розкриті в цій статті.
«Давня весна» Леся Українка
аналіз
Автор: Леся Українка
Рік написання — 1894
Тема: відтворення впливу приходу весни
на хворобливий стан поетеси.
Ідея: возвеличення краси весняної
природи, за сприянням якої людина
забуває про свою хворобу, самотність.
Основна думка: Моя душа ніколи не
забуде Того дарунку, що весна дала.
Жанр: пейзажна лірика.
«Давня весна» художні засоби
Метафори: «весна промінням грала,
сипала квітки»; «летіла хутко»,
«весна… дарунки всім несе»,
«заглянули від яблуні гілки», «зам
иготіло листячко зелене», «прилинув
вітер, заспівав», «прилинули пісні
пташині», «гай свій відгук… прислав»,
«весна дала», «весна… за вікном
цвіла».
Порівняння: «летіла хутко, мов
стокрила».
Риторичні оклики: «За нею вслід
співучії пташки!», «Зелений шум,
веселая луна!», «Ні, не забула!».
Композиція «Давня весна»
Експозиція: «була весна…».
Зав’язка: хворобливість і самотність
поетеси під час буяння весни.
Кульмінація: радість ліричної героїні
з приводу того, що її «не забула»
весна.
Розв’язка: вдячність поетеси весні
за її дарунок.
«Давня весна» ідейно-
художній аналіз
Весна — найжаданіша пора у житті
людини, її завжди зустрічали радісно й
урочисто.
Після довгої зимової холоднечі та негоди
всім кортить поспілкуватися з живою
природою — власними очима побачити,
як прокльовуються з-під землі ніжні
списики зела, як прилітають птахи і
лунають їх дружні співи.
Весна для Лесі Українки — це час, коли
їй не так болить, це відчуття приливу
сил, енергії, прагнення насолоджуватися,
радіти від тих змін, які відбуваються в
природі.
Дана поезія написана під час хвороби
поетеси.
«...я носитиму молоко для пенсійних бабусь, доглядатиму хворих, читатиму сліпим книги, гратиму з малюками у дитячих садках, малюватиму плакати для шкільних вечорів і парадів, чергуватиму в шкільному буфеті, копатиму картоплю на шкільному городі або <span>садитиму дерева...» </span>
Суспільно-побутові пісні це пісні на всі випадки життя.
