Спідниця, зшита моєю бабусею, сподобалась усім моїм подругам.
...невгамовно викльовують останні ягідки з майже голих кущів. Не зосталося нічого. Старій горобчихі потрібно було дбати про своїх горобенят, тому їй не залишилося нічого окрім як шукати їжу на твердій небезбечній для малих створінь поверності. І ось диво, вона побачила ціле гроно червоних рум'яних ягід, що лежали на землі й чекали пока їх хтось підхопить. Але не так швидко, легка здобич лежала на подвір'ї шибеника й хулігана Захара, тому пташку чекала пастка, вона попала в капкан й прищемила собі лапку. Турботливу матір непокоїла жахлива доля майбутнього своїх діток. Аж ось,диво, поруч проходив добрий сусідський хлопчик Сашко. Він почув жалібні звуки прохання на допомогу й, побачивши бідненьку, звільнив її з пастки. Пташкі було важко поворухнутися, тому хлопчик взяв її на руки й вони разом знайшли горобине гніздо. Згодом Сашко приніс безліч зерна і ягід пташкам, маленькі горобенята радісно защебетали, дякуючи юнакові. Відтепер вони друзі.
Пожар это стихия огня,которая не щадит никого.Оно поглощает всё на своём пути.
Леса погибают со своими обитателями .Возгораются дома,квартиры .Из-за неё погибают люди .После пожара кроме пепела и запаха гари не остаётся ничего.
Последствия пожара неизбежно. Люди остаются без крова,животные погибают.
Получают различные ожоги.Но всё-таки пожар это такая же опасная стихия как например:землятрясение,наводнение,ураган и цунами.
ИЛИ
Пожарные- самые отважные, храбрые люди. Они бросаются в огонь, чтобы спасать людей, которые из-за неосторожности делают пожары. Их профессия очень сложная, так как она требует внимательности. Например когда пожар, есть дети, которые прячуться и что последствия бывают плачевными. Но пожарные быстро находят их, предотвращают.Это профессия еще и приносит вред здоровью, который выбрал эту профессию, так как в огне выделяются вредные газы, и они дышат им. В последствии это сказывается на здоровье.
Цель этой профессии СПАСАТЬ, Защищать.
Часто людина питає сама у себе: "Що трапилось, чому я не можу зробити свій вибір?". До кожного напевно такі думки приходили у голову. Або коли дитині дев'яти років, говорять : "Коли ж ти вже візьмешся за свій ум?". Виникає питання, як за нього взятись ? І як це має бути? Всі ми проходимо довгий шлях, шлях в довжиною з життя. Ми вчимось, працюємо виховуємо дітей, час минає. Ми не зрозуміли самі, як вже стали дорослими. Але всі добре пам'ятають коли були малими. В цьому віці тяжко взятись за розум.Тебе все цікавить і ти пізнаєш. все навколо Бігаєш у дворі, нічого тебе не турбує. Цей переломний момент, коли дитина починає замислюватись про своє майбутнє, міркувати про своє життя. Напевно цей момент дає першу краплю, в цю "чашу дорослості". Ми намагаємось робити все, щоб гарно в злагоді жити. В школі ми обираємо найкращі предмети, обираєм університет за улюбленою професією. Діти бешкетують і не дивлячись у перед, що їх чекає, яке життя?Вони собі відповісти не можуть. Можна сказати ось що, за розум потрібно братись завжди, тому, що людина повинна обмірковувати свої дії, але й потрібно давати волю своїм діям.Життя неймовірне, повне яскравих кольорів, и жити потрібно подобаючись . .
Виправлені речення:
Золотом ВКРИЛОСЯ листя на деревах....
ОСЯЯЛО все навколо.
Листя ТРЕМТІЛО на вітрі.... КРУЖЛЯЛО в танці.
Коли вітер РОЗНОСИВ листя....ВОНО плавно і витончено ПАДАЛО
Дерева здавалися живими і, вигойдувалося з боку на бік.
По блакитному НЕБІ пливли білосніжні,перисті хмари.
....ЯНТАРНЕ листя.