1)Річка
2)Ліхтарик
3)Столи й стільці
4)Смерть річки
Буду я навчатися мови золотої у трави-веснянки,у гори (крутої) в потічка (весела), що постане річкою,в пагінця зелена, що зросте смерічкою.
Уявіть, що одного похмурого ранку ви прокинулися, подивилися у вікно і не побачили ані дерева, ані травички, не почули співу жодної пташки, не побачили жодного собаки чи кошеня... Аж моторошно стає на душі! Цього неможливо уявити. Бо ми так звакли все це бачити постійно, що не уявляємо життся без зелені, сонця, блакитного неба, птахів та тварин. Ми можемо не звертати на них уваги, зайняті своїми справами, але вони є, є поруч. І якщо щось одне зникне - ми зразу ж відчуємо дискомфорт. А якщо зникне все? Наше життя стане неможливим. Тому що природа - це не тільки естетичне задоволення, але й наша життєва потреба. Природа дає все, що необхідне для нашого життя: повітря, їжу, одяг... Тому так важливо, щоб люди зрозуміли, що не можна неконтрольовано знищувати ліси, водойми, бо це неминуче стосується тварин, птахів, усіх живих істот, що там мешкають. А отже, це відіб'ється й на нашому житті. А наше життя без навколишнього різнобарвья просто неможливе! Ми - частина природи! Але, на жаль, на цей час сама руйнівна її частина!
Наша мова рідна
наче сяйво золота і срібла,
Наймиліша,
найгарніша!
Це квітка ніжна й чудова,
це зірка світанкова,
це світло сонця,
це діамантів сотні.
Вона - втіха серденька мого
у часи негоди,
Вона - любов його
у час несвободи.