Мелашка<span>, порівняно з іншими персонажами, має чи не найбільше позитивних рис. Упродовж усього твору автор співчуває героїні, змальовує її привабливими, теплими барвами. На відміну від Мотрі, Мелашка походить з убогої сім'ї, для неї навіть звичайна простора хата Кайдашів здалася раєм. У поведінці і в мові Мелашки підкреслюється привітність і лагідність. Письменник змалював Мелашку з поетичною душею і ласкавим серцем. Часом вона в свою мову несамохіть вкидала слова пісень». </span>
<span>Умови, у яких виростала Мелашка, значно гірші, ніж ті, і яких жили Кайдаші. Для показу бідності Балашів Нечуй-Левицький надає влучні деталі: похилена стара хата, купа дітей, біля яких треться обстрижена од голови до самого хвоста кішка, хліб «чорний як земля, глевкий та несмачний». Тяжке життя випало на долю Мелашки і в свекрухи, яка поводиться з нею, мов з наймичкою, а «словами б'є гірше, ніж кулаками». Свекруха не пускала її навіть у неділю на побачення з батьками, Мелашка відчувала себе в неї невільницею. </span>
<span>Спокійна вдачею, Мелашка змовчувала на образи свекрухи іМотрі; «Вхатігризла свекруха, в сінях та надворі стерегла її Мотря». </span>
<span>Потрапивши до Києва, Мелашка вирішує залишитися там, щоб пожити на волі, хоча тяжко переживає розлуку з чоловіком. Ця невдала втеча кінчається тим, що Мелашка повертається в сім'ю сварливої Кайдашихи і починає навчатись у неї грубого поводження з людьми. </span>
<span>Проте навіть в умовах родинної колотнечі, Мелашка стриманіша за Мотрю. Поступово Мелашка переймає звички, лайливу мову, грубість, що існували в сім'ї Кайдашів. Наприклад, коли Мотря за бідне походження називає її дітей старцями, Мелашка відповідає: «Брешеш, брешеш, як стара собака. Та й брехати добре не вмієш. У тебе до того розуму та хисту нема...» </span>
<span> Климко-сирота. </span> <span> </span><span> чуйний і добрий , благородний і щирий , винахідливий, мужній, вольовий , уважний і працьовитий.</span><span> бажання навчатися , турботливий, співчутливий , відповідальний за доручену справу , шанобливе ставлення до дружби. </span>
Котляревський наслідував Енеїду Вергілія та травестію М.Осипова та О.Котельницького "Вергілієва Енеїда,вивернута навиворіт".Котляревський з енеїди Веогілія взяв лише основну сюжетну лінію на імена головних героїв
Могу тебе подкинуть идейку как написать, тебе остается только расписать это. Современный человек так или иначе не может потерять свою индивидуальность, хоть что-то но он будет делать по своему, с какими-то своими особенностями. Но в течение жизни человеку приходится подстраиваться под какие-то обстоятельства, людей. Распиши только это, если конечно подойдёт. И в конце как вывод можешь написать как лично ты относишься к этому, то есть как ты считаешь стоит ли подстраиваться под какие-либо обстоятельства, людей. В общем думаю ты понял ход мыслей. <span />
Справжня краса-це краса не зовнiшня, а у душi. Кожна людина гарна свойим характером. Хоча головне бути добрим у душi, але якщо ти не гарний то- це теж не дуже добре, бо мало кому ты сподобаешся. При знайомствi з новою людиною звертають увагу на зовнiшнiсть людини...
Але якщо людина зла у душi-це людина себелюбна i жорстока. Робiть багато добрих справ i тодi тобi допоможуть у бiдi. Тобi буде краже жити тодi