Українське слово-скарб.А українську пісню можна вважати скарбницею.Взагалі по пісні можна дізнатися багато з історії тієї ,чи іншої країни.В українських піснях оспівується любов до праці та волі.Волелюбні українці також використовували сатиру в своїх фольклорних творіннях,висміювалися:жадність,зверхність,брехливість,любов до влади та нахабство.Завдяки цим пісням люди духовно виховувалися,знали,що погано,а що навпаки оцінять в соціумі.Українські народні пісні неначе спів соловейка,такі мелодичні та ласкаві,іноді складається таке враження неначе рідна ненька наспівує тобі цю неповторну мелодію.Українська мова визнана наймелодичнішою мовою після Італійської і не дарма.Пісня-це душа українського народу.
<em>Антось:
</em>"оглядний і стрункий - красень-юнак; його біле, благородне чоло обмежали золотисто-каштанові кучері, на виразнім обличчі світилися лакою і відвагою сині очі";
"та це ж не святого мученика очі, а очі її коханка, властителя радісних мрій, очу вродливого юнака Антося Корецього"
<em>Орися:</em>
"її струнка постава здавалась легесенькою, прозорою. Риси обличчя елегантні й шляхетні. Карі очі палають вогнем.";
"так, постраждати за віру, за правду, за воїх друзів - непомірна втіха."
<em />
слова,близькі за значенням називаються синоніми
блакитна-лазурова,свытло -синя ,небесна
Федько - дитячий отаман. Він постійно знаходитьсобі якісь пригоди: то шибку розіб"є, то око товаришеві підіб"є, то змія в хлопців забере. Але, незважаючи на розбишацький характер, автор показує його чесним, справедливим, сміливим, благородним. Вражає сміливість Федька, коли він, не роздумуючи, кинувся рятувати Толю з льодового полону. Він ніколи не видавав своїх друзів. Душа в Федька була прекрасною, чесною і порядною. Мені подобається Федько своєю хоробрістю, благородством, правдивістю, сміливістю, готовністю прийти на допомогу у скрутну хвилину. Шкода, що він помер, а безсердечний Толя живе.
Я не знаю украинский, соре)