План.
1.Хатка на хуторі.
2.Перша подорож зеленої красуні.
3.Гостинність старої знайомої.
4. Святкова сосонка.
5.Непотрібне дерево.
6. Прикмета на дорозі.
7. Прощання з Івасем.
8. Служба в панів.
9. Втеча Іванка.
10. Зустріч з рідними.
11. Розповідь птахів про сосонку.
Я гадаю, що потрібно бути старанним і наполегливим в навчанні, сумлінним, вірним слову, точним і акуратним у роботі, вміти організовувати свій час і дозвілля, проявляти повагу до старших, піклуватися про близьких людей, бути скромним і ввічливим. Також виховання дисципліни, напевно, пов'язано з виконанням якихось обов'язків.
Ответ:
в останніх строфах звучить переконаність того, що своїх героїв народ ніколи не забуде і буде складати про них пісні.
Адже поки є пісні про героїв, до того часу й житиме пам'ять про них
Тема: Лише ті люди котрі вміють мріяти і фантазувати можуть побачити чари і відкрити для себе світ фантастичного і цікавого. Ідея: Лише чемні і добрі діти гідні справжніх чудес і магії.
Аналіз вірша <span>Тема: Відтворення щирих особистих почуттів в людини у невід’ємному зв’язку з мовою, народом, рідною землею, Батьківщиною.
Ідея: Возвеличення любові до всього святого, що пов’язано з життям кожної людини.
Основна думка: Особистість — це та людина, яка поважає культуру, мову, традиції рідного краю, вболіває за долю України, її сучасне і минуле.
Жанр: Елегія.</span> <span>Римування: Перехресне.
Віршований розмір: Ямб.
Художні особливості поезії.
Повтори: «Коли мене питають… любили…» . Метафори: «випадкове слово не впаде» . Епітет: «ясні зорі», «тихі води» .
Риторичний оклик: «кладіть отут у домовину живим!..» .
Риторичні запитання: «Любити річки, і річки, і річечки, і потічки?» , «Народу чи зможеш прислужитись, як і де?» , «Любиш землю, степи, озера, яблуні в саду?» , «Рідну мову чи зміг би поміняти на чужу?» , «Україну чи зможеш ти забуть на чужині?».</span> <span>Елегія — це жанр у ліриці, означає — сумна, журлива пісня. У В. Підпалого це ще й «тиха елегія». Тому що про любов до батьківщини не треба кричати, багато говорити, краще це доводити ділом. Ліричний герой поезії «Тиха елегія» саме так і чинить: не відокремлює себе від своєї землі, не може проміняти її на привабливу чужину, а дружина співає його синові колискову рідною мовою... Вірш побудований у формі питань і відповідей. І якщо спочатку ліричний герой «відмовчується», «мовчить», то на питання, чи зможе забути Україну на чужині, «кричить» та відповідає словами Т. Шевченка: «Однаковісінько мені...» Тобто йому байдужа власна доля, тільки була б його Україна.</span>
