Народився він 24 травня 1912 року на Вінниччині в родині хлібороба. Змалечку йому прививали почуття щирості, любові та людяності. Ще з дитячих років він з жадністю поглинав усі книги, що були вдома та в місцевій бібліотеці. Навчаючись у Вінницькому педагогічному інституті Михайло робить перші літературні кроки. За редакцією А. Малишка виходить його збірка «Добрий ранок». В роки Другої світової війни служив на фронті, де отримав поранення у голову та спину. Будучи списаним медкомісією у зв’язку з пораненням, він починає працювати військовим кореспондентом в газеті «За честь Батьківщини». У воєнний період зав’язується дружба з М. Рильським, який стає його наставником та прикладом для наслідування. За його допомогою виходять дві збірки фронтових віршів — «Провесінь» та «За ясні зорі». У Михайла Стельмаха була чітка громадянська позиція – він виступав за мир. Саме тому був обраний делегатом Асамблеї ООН від України та нагороджений орденом Трудового Червоного Прапора. Був одружений та мав трьох дітей. Михайло Стельмах має звання Героя Соціалістичної Праці. Він був депутатом Верховної Ради СРСР та академіком АН УРСР. Входив до Спілки письменників України. Окрім прози та поезії, він займався написанням п’єс та сценаріїв для фільмів.
1. Життя Франка.
2. Біографія.
3. Перші твори та твори протягом життя.
4. Тяжка доля.
5. Смерть Франка.
Вiрш П. Тичини «Пам’ятi тридцяти» уславлює подвиг студентiв та учнiв, якi прийняли бiй пiд Крутами й полягли за незалежнiсть своєï батькiвщини. Це — цвiт украïнськоï нацiï, щирi патрiоти, якi дiлом довели свою вiдданiсть рiдному краєвi: Трагедiя довгий час замовчувалася, й тiльки вiрш поета нагадав про цей подвиг, збудив совiсть i свiдомiсть украïнцiв. «Пам’ятi тридцяти» аналіз вірша Жанр «Пам’ятi тридцяти» — громадянська лірика В основу твору «Пам’яті тридцяти» покладено дійсні події, що відбулися 29 січня 1918 року. Проти регулярної більшовицької армії виступили юні патріоти-українці. Загиблих у бою під Кругами юнаків поховали в Києві на Аскольдовій могилі. Вид лірики: громадянська. Жанр: вірш-реквієм. Віршовий розмір — тристопний-чотиристопний хорей із пірихієм та усіченими стопами. Римування: перехресне; римуються окремі звуки: їх — молодих, цвіт — світ, рука — ріка, покарай — край, святих — їх. Провідний мотив. У творі «Пам’яті тридцяти» П. Тичина зобразив приклад самопожертви молодих патріотів заради Батьківщини, утвердив ідею патріотизму й гуманізму, засудив жорстокість, терор і класову ненависть. Композиція твору. Вірш має кільцеву композицію. Поезія «Пам’яті тридцяти» складається з п’яти строф. Поезія починається й закінчується рядками: «На Аскольдовій могилі поховали їх». Образи твору. Ліричний герой — це збірний образ тридцяти юних захисників України, які загинули, захищаючи незалежність Батьківщини. Це тридцять мучеників, цвіт нації. У творі багато образів-символів: сонце, вітер, Дніпро. Символічним є й образ Каїна, який підняв руку на патріотів рідної землі. «Пам’яті тридцяти» художні засоби: епітети «славних, молодих», «український цвіт», «кривава дорога», «коханий край» окреслюють смисловий візерунок вірша; метафори: «квітне сонце, грає вітер», «рука посміла знятись», «вмерли в Новім Заповіті»; риторичні оклики «на Аскольдовій могилі український цвіт!», «Боже, покарай!» допомагають зрозуміти ідею вірша — показати подвиг патріотів України; риторичні питання «На кого посміла знятись зрадника рука?», «На кого завзявся Каїн?» передають оцінку ліричним героєм того, що відбулося; рефрен: «На Аскольдовій могилі».
Джерело: http://dovidka.biz.ua/pam-yati-tridtsyati-analiz/ Довідник цікавих фактів та корисних знань © dovidka.biz.ua
<span><span>Лягли йому на чоло хмари,Неначе ждуть нас знов удари,Неначе знов орда знялась...КНЯГИНЯ.Ах, я так серцем не боліла,Коли орда в степах кипіла,І князь з мечем і на коніЛітав орлом між ворогами,А кров червоними квіткамиЦвіла на дикім бур'яні.Тепер же я горю в огні -Невже віддати мушу зміюДочку мою, красу, надію,Сама її згубити мушу?..ДІВЧИНА.Лишіть!.. Послухайте мене:Ще, може, лихо і мине,Ще, може, знайдеться в державіЮнак хоробрий, молодий,Що й сам повернеться у славіІ вславить трон валі золотий.Хай змій віки уже лютує -Всьому на світі край свій є...Княгине! Серце моє чує,Що змія лицар той уб'є!КНЯГИНЯ.Покинь свої химерні мріїІ в очі правді подивись:Прийшла черга - і смерть надії,І не змагайся, і корись...Отак колись черга настане,І згину я, і згинеш ти...ДІВЧИНА.Чому ж увесь народ не встанеСтрашного ката розп'ясти?!Хай має він залізні руки,Хай має безліч він голів,Нехай страшні народні муки -А ще страшніш народний гнів!КНЯГИНЯ.Мовчи... Бо й стіни мають вуха!..І що, коли нас змій підслухав -Удвох загинем в одну мить!ДІВЧИНА.Ах, в серці кров моя кипить!Аби князівну врятувати,Я б не боялась самострати...КНЯГИНЯ.У тебе серце золоте...Мовчи!.. Здається, хтось іде...(Дівчина, побачивши на порозі князя,виходить).КНЯЗЬ.Недобрі знов у тебе очі...Чому? Від сліз? Не спала ночі?Тому моя й журба подвійна...КНЯГИНЯ.Ні, князю мій! Ні, я спокійна.КНЯЗЬ.Спокійна... ти... А де ж вона?КНЯГИНЯ.Сидить в задумі край вікнаІ в простір дивиться кудись...А очі слізьми налились...КНЯЗЬ.Невже країна вся байдужа,Невже у нас немає мужа,Палкого серцем, молодого,Який би зваживсь на двобій,Невже не знайдеться нікогоВ державі нашій молодій?ДЖУРА (входить).КНЯЗЬ.Що сталось, джуро? Чийсь гонець?ДЖУРА.Атож! Від змія посланець.КНЯЗЬ (до княгині).Іди собі в свої покої!КНЯГИНЯ.Ах, не минути долі злої!.. (виходить). КНЯЗЬ.Хм! Посланець?.. Від змія... Клич!<span>ДЖУРА.Такий він чорний, як та ніч!..</span>Такий зубатий та окатий...</span><span>КНЯЗЬ.арма!.. Іди, зови в палати!ПОСЛАНЕЦЬ (входить).Наш пан, великий володар,Землі й самого пекла цар,Прислав мене тобі сказати,Що мусиш ти дочку віддати.Лишає він тобі три дні...Оце сказать звелів мені.А що мені сказати пану -Кажи, бо так я не відстану!..КНЯЗЬ.За три дні відповідь я дам...Яку - твій пан почує сам.ПОСЛАНЕЦЬ.Гляди, накличеш ще біду...<span>Дивися сам... Так я піду! (</span></span></span>