Зайве слово везіння тому що решта слов відносятся до слова везти
<span>Я ходив у ліс. Там ріс дуже гарний каштан. З всіх дерев що там були, мене особливо зачарувала його краса. Чомусь, але з всіх дерев у лісі він був найгарніший і найяскравіший. Його листя було дуже зелене, а його коранавдивовиж світлою. Заввишки він був близько 16-20 метрів. Тому це був дуже високий каштан. Я б не зрівнив з ним навіть володаря лісу, прекрасного і могутнього дуба. Цей каштан був би кращий за будь-яке дерево в лісі, ще тому що, все його важке листя, стояло на трохи вузькому стовбурі.</span>
На околицях мого міста багато лісів. У самому місті є великі красиві парки й сквери. Дуже часто там можна побачити білочок.
<span> Восени ми із мамою гуляли в ботанічному саду. «Дивись, яка краса!» — раптом зупинила мене мама. Була осінь, листя вже облетіло. Тонкими гілочками біля самої верхівки великого дерева стрімко пересувалася білка. Витягуючи тонке руде тільце, розпушивши хвіст, вона легко скакала з гілки на гілку, з одного дерева на інше. Здавалось, ось-ось не втримається, впаде. Нічого подібного! </span>
<span> Легко спустившись на землю, білочка підбігла до годівниці. Їх повісили дбайливі люди. Тут вони залишають зернята, хлібні крихти для птахів та дрібних звірят. Я затамував подих. Білочка була зовсім близько. Сіла на задні лапки, а у передніх зажала знайдений горішок. Вона була дуже пухнаста, руда, а хвостик трохи світліший та сіруватий. На вухах шерсть китичками. Великими темними очима білочка дивилась просто на мене. Мить — і вона стрілою помчала стовбуром дуба, знову опинилась на самому вершечку. </span>
<span> Скільки в її рухах спритності й краси! Білочки у цьому саду звикли до людей і беруть частування інколи просто з долоні. Мама сказала, що наступного разу ми не забудемо трохи горіхів для лісової красуні. </span>
Сонце,велике й червоне,зійшло над лісом.
Їй подобалось працювати в саду,зеленому та яскравому.
Лист,важливий та (?),надіслали електронною поштою
Літак,великий та білий,зробив останнє кло й пішов на посадку