Маленьке кошеня було беззахисне.
Це було беззаконне рішення.
Мій пес був відданим другом.
На долю українського народу випало чимало горя і ніхто не може дати відповідь на питання: за що? За що український народ катували, засуджували до розстрілів, відправляли до таборів, морили голодом? Проте незважаючи на всі ці катування й поневіряння українці змогли зберегти свою історичну пам’ять. Микола Вороний казав, що все те зло, яке чинилось проти нас лише змушувало нас ставати сильнішими й кращими. Він знав також, де знайти джерело натхнення та відповідь на питання: як же передати цю пам’ять нащадкам. Відповідь проста: вона у Слові. На захист цього промовляє до нас поема «Євшан-зілля».
<span>Твір побудовано на основі літописних джерел. Зовнішня дія – доволі динамічна й інтригуюча. Князь Володимир Мономах «під час походу» взяв у полон з ясирем улюбленого сина половецького хана. Юнак дуже швидко почав забувати рідний степ, став «край чужий, чужі звичаї як за рідні уважати». Батько-хан не міг не ятритись через це, тож послав до Києва людину, аби розшукати юнака і нагадати йому про батьківщину. А далі в сюжетну канву вплітаються прадавні пошуки магії слова. Прадавні, бо постають з літописного оповідання: посланець зустрівся з юнаком і, за хановою настановою, заспівав тому пісень половецьких. Проте байдужим залишився юнак. Здавалося, ніщо не зарадить, не допоможе. Тоді музика Ор вийняв жменьку сухого євшан-зілля. І сталось диво: юнак пригадав себе й свій рідний дім.
</span>
<span>Вчитель постійно нагадує всім учням , щоб на уроці математики завжди у кожного були лінійка та олівець.
З усіх товарів, які завезли в магазин, найбільше мені сподобався яскравий, крейдований кольоровий папір.
Подарунком з Феодосії був незвичайний олівець виготовлений з гілочки берізки.</span>
Я вважаю, що не можна переступати межу моральності заради успіху. Яка б не була життєва ситуація, ми не повинні йти на компроміс із власним сумлінням та чинити речі, що завдають іншим людям шкоду.
По-перше, якщо людина починає боротися з власною совістю та моральними принципами, а темна сторона її характеру отримує верх, вона деградує як особистість. Цей аргумент добре ілюструє життєва історія персонажа Сави з соціально-психологічної повісті Ольги Кобилянської «Земля». Нехтуючи власним сумлінням, Сава дійшов до братовбивства заради матеріальних статків.
По-друге, часто буває так, що сама людина, зробивши щось погане заради вигоди, потім не може насолоджуватись здобутим, а якщо вчинок дуже підлий, то ще й кається все життя. Яскравим прикладом цього може слугувати історія моєї знайомої. Намагаючись отримати підвищення на роботі, вона непомітно стерла всю інформацію на комп’ютері свого начальника. Через це в нього розпочались великі проблеми, а потім виявилось, що він єдиний годувальник великої сім’ї. Начальника не звільнили, але моя знайома так мучилася докорами сумління, що це погіршило її працездатність, а внаслідок цього й якість роботи.
Отже, ніколи не варто кривити душею, навіть заради успіху. Це може призвести до повної деградації особистості. Тим паче, що совість може не дати людині спокійно жити далі, навіть якщо вона поборола її в хвилину слабкості.
