На парті серед підручників і зошитів лежить пенал Петрика.Всі учні задивляються на нього .В ньому може вміститись ручка й олівець,навіть фломастери.Деякі учні заздрять Петрикові ,<span>є й такі що навіть думають , це найгарнішій пенал на землі!</span>
Кочу,виряджаю,гублю, спечу, біжу, допоможу, проведу, ношу, випрошу, кошу, мішу, мощу, відряджу,нагороджу, полагоджу, скручу, познайомлю, ухоплю, їзджу, пещу, колишу, вражаю,бережу, раджу, воджу, вожу, попрошу, пущу, приголублю, ладжу, лажу
Шумлять молоді дубочки в стeповій лісосмузі, шурхотять торішнім листом. Вони ще сонні, ще не скинули зі своїх плeчей рудуватих, дублених кожухів. Дуби пізно прокидаються весною ,а польові клени ,осокори й берізки вже викинули клейкі листочки ,спалахнули живим ,зелeнавим вогнем. В кронах чорними шапками видніються воронячі гнізда ,і над ними гелгготить, клопочеться ,розбуджeне вeсною птаство.
А ви знаєте як приємно інколи почути кілька приємних слів?! Слово, сказане від усього серця ,зігріває душу,піднімає настрій. Інколи лише одним словом можна зруйнувати те, що будував довгий час, а інколи може зробити когось щасливим, може хоч на кілька хвилин, але щасливим. Приємно інколи почути від друзів, знайомих щирі слова.Ці слова великого українського письменника Івана Франка так вдало передають сутність слова, адже словом можна глибоко ранит, але й можна вилікувати глибокі душевні рани. Тому ми повині памятати, "як много важить слово, одно сердечне ,теплеє слівце".
