<span>Це була добра, трудолюбива, закохана в красу природи жінка. Вона – справжня Берегиня роду, турботливо виховувала сина, прищеплюючи любов до праці, хвилювалась за його майбутнє. Ганна Іванівна була неписьменною, з пересторогою ставилась до Михайликової тяги вчитися. Головне для селянки було доглядати за городом, садом, щоб все в господарстві виглядало ідеально. Земля для неї – свята, і все, що росте на ній, – найкраще. Їй подобалось все, що вона робила. Мати Михайлика оптимістично ставилась до життя, незважаючи на бідність.</span>
Моя вчителька - це мій найкращий друг і моя друга мати. Вона завжди допоможе мені, коли я щось не зрозуміла та у будь-якій скрутній ситуації. У школі я завжди можу покластися на неї і знаю, що вона мене підтримае, а, якщо необхідно, то й дасть нагоняй. Я дуже люблю і ціную свою вчительку, адже вона розуміюча, добра.
А ще моя вчителька дуже гарна. У неї (якесь) волосся і вона завжди гарно одягається. Вчителі - це наші другі батьки і ми завжди можемо попросити ії допомогти.
Їх ще називали потурнаками
Епітети: дитячі любі роки, вродливі королівни, безпощадній зброї. Метафора і порівняння: Мріє стеля надо мною, Мов готичнеє склепіння?
Ответ:
Объяснение:
Експозиція: знайомство з Федьком, його розбишацькою поведінкою, характером; взаємостосунки халамидника з іншими хлопцями.
Зав’язка: вирушення хлопців на льодохід.
Кульмінація: сцена, в якій після пригоди на річці, коли Федько врятував хлопчика Толю, батьки тяжко карають ні в чому не винного «халамидника». Толя хоче перекласти свою провину на Федька — і той ще раз рятує його.
Розв’язка: смерть Федька