Дніпро — не просто велика ріка, що несе свої води територією України. Дніпро — це символ славної історії, що матеріально поєднує різні епохи, починаючи з найдавніших часів.
<span>Народ з повагою і великою шаною ставився до свого історичного символу, це відбилося навіть у його назвах: батько — Дніпро, Славута, Славутич. Інколи цю ріку ще називають тією назвою, яка зафіксована в древніх східних літописах, — Борисфен або Бористен. Бо це є нетлінна історична пам'ять, що пов'язує в єдине ціле життя українців на цій землі. В усній народній творчості зафіксовано безліч пісень, де Дніпро ніби жива особа, де оспівується його велич, краса, де він зображений грізним і нещадним до ворогів української землі. Особливо це стосується періоду козаччини. </span>
<span>Віднині й сумну сторінку вписав Дніпро в історичну пам'ять народу: його рідна Прип'ять стала рікою, про яку в Біблії сказано, що «згіркнуть води в ріці, і багато людей потруяться тими водами». Але споглядаючи, як мирно і тихо, але разом з тим вперто він котить води свої, доходиш думки, що і це нещастя народ переживе, переборе, залікує рани, аби й далі відродитися й жити заради майбутнього. </span>
<span>Для мене Дніпро — це щось минуле й сучасне водночас. Дивишся на нього і думаєш про те, що він був свідком багатьох подій: тут відбувалося хрещення Русі, здійснювалися козацькі походи, відбувалися битви з великими перемогами і трагічними поразками. Коли спостерігаєш за плином вод Славутича, охоплює бентежне почуття захоплення й водночас якогось благоговіння перед його величчю і неповторністю. Мабуть, це — єдина велика ріка в Україні, яка попри всю зовнішню буденність (пляжі, рибалки, човни) може викликати бажання подумати про час, призначення людини на цій землі. </span>
Якось діти пішли в похід.Вони грали в небезпечні ігри,з сірниками.Іраптом спалахнули іскри.Здійнялося велике багаття.Через великий вітер,вітер розніс чухе листя по галявині і загорілася пожежа.Дітей спіткала велика небезпека. Через їхню нерозумну поведінку може загинути ліс
Весна це зелена пора року. Навколо вмить починає наповнюватися зеленими фарбами. Все цвіте, зеленіє, дерева починають посміхатись. Усе вкривається зеленою ковдрою. Зелень свіжа й чиста. Безліч яскравих, зелених, радісних, буйних, кущів. Зеленіє все навколо.Я з дитинства люблю теплі, зелені, лагідні весняні дні; квітки різнокольорові й зелені діброви.
Ішли лісом два товариші, і вискочив проти них ведмідь. Один кинувся навтьоки, видерся на дерево й заховався, а другий залишився на дорозі. Робити йому було нічого: він упав на землю й удав з себе мертвого. Ведмідь підійшов до нього й почав нюхати: той і дихати перестав. Ведмідь понюхав йому обличчя, подумав, що він мертвий, і відійшов. Коли ведмідь пішов, хлопчик зліз з дерева і сміється: — Ну що,— кагке,— ведмідь тобі на вухо говорив? <span>— А він сказав мені, що погані ті люди, які в небезпеці від товаришів тікають.</span>
В ясний день з високими берегами материка можна побачити у відкритому морі острів. Рівний, повитий синювата млою. Він майже зливається з поверхнею моря. Серед місцевих жителів острів має назву Чаїний.
Острів майже безлюдний. Лише в одній бухті притулився понад берегом невеликий, рибальський хуторець. На крайньому виступі височить маяк.
Я дуже гарно провів час підчас великодних свят. Рано в ранці ми пішли в церкву ,коли прийшли поїли гарних яєць також паску . Та поїхали всело та від святкували це свято .А як провів ти своє великоднє свято?