На передньому плані картини бачимо невеличкий струмок. В
ньому чітко відображено сіруватий колір осіннього неба. Дерева вкриті пізнім
золотом, а кущі, що зображені зліва сяють багрянцем.
По центру картини намальовано будиночок. Він є доволі
невиразним і теж передає осінній настрій. Здається, що тут зображено середину
жовтня – листя вже змінило барви, але ще не опало.
На задньому плані художник окреслив лінію гір, які доповнюють
картину. Перед ними видніються високі смереки.
<span>Картина оповита легким сумом, але вона передає спокій тому,
хто буде на неї дивитися.</span>
Рука-десниця,голова(незнаю)
"От незграба!"- дорікнула синові мати, підмітаючи черепки розбитої чашки.
Мишка, бідолаха, дуже змерзла і швидко залізла в рукавичку.
<span>Ось і знайомий
ліс. Рівними шеренгами виструнчились зелені сосни.
Поміж ними ростуть білокорі берізки, кремезні дубки, тремтливі осички.
Навколо тихо-тихо. Тільки іноді з глибини лісу чути легкий стукіт дятла та мелодійний свист зграї
синиць. Заглибившись у сосняк, знімаєте голчасту скатертину, і відкривається красивий оранжевий картузик рижика. За Олександром Пархоменком
</span>