Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені
стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені
сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і
з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже
цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в
очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило, я
дізналась де живе дівчинка, яка згубила книжку. Це був невеликий
будинок, поблизу парку. Я поклала книжку у поштову скриньку і пішла.
Через декілька днів доля звела мене з цією дівчинкою ще раз. Ми
зустрілися біля магазину і познайомились. Її звали світлана. Хоч досі
ніхто не знає про мою добру справу, та ми з Світланою багато розмовляли
і знайшли чимало спільного в нашому світогляді і інтересах. Тепер ми
справжні друзі. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій
книжці, що я вирішила повернути.
Нинішній освічений і всезнаючий аматор мандрівок добр знає цей острів. Будучи найбільшим і наймальовничішим на Дніпрі,
Я русский,зачем мне украинский)
Ю,и на украинском, и на украинском,я,ю
Продовження.
Оленка занепокоїлась, чому подруга не прийшла до школи. По закінченню уроків Оленка пішла до Іринки додому. Двері відчинила Ірина мама і сказала, що дочка застудилася. Олена пройшла до кімнати і почала розповідати подрузі про день, проведений у школі. Сказала, що без Іринки ії дуже скучно, і щоб та скоріше одужувала.
На другий день Оленка знову провідала подругу. Залишила їй домашнє завдання.
Через три дні Іринка стала краще почуватися і прийшла вже до школи. Оленку вона вважає вірною подружкою, бо та про неї не забувала і піклувалася.