1. Не забудь вітатися із знайомими.
2. Вітайся із ввічливим виразом обличчя.
3. Молодший першим вітається зі старшими.
4. Вітаючись, вийми руки з кишень.
5. Чоловік (хлопець) повинен вітатися першим.
6. У кафе, кінотеатрі, театрі слід вітатися із знайомими кивком голови.
7. Першим має вітати присутніх той, хто заходить у приміщення після інших.
Як приємно кожному з вас бачити усміхнене обличчя, почути ласкаві,
звернені до тебе слова. І тоді твій настрій стає піднесеним, веселим.
У батьківській хаті тепла так багато ,
Воно нас зігріло усіх ,
У батьківській хаті у будень і в свято
Дитячий дзвенів щирий сміх!
Тут вчили молитви І пісні дзвІнкої,
До праці привчали малих,
Щоб в колі родини усі з Богом жили,
Доріг не лякались крутих.
Щоб всі пам"ятали неначе молитву,
Напутні батьківські слова:
-ЛюбІтеся діти , в біді не цурайтесь,
Ми зичим вам тільки добра .
З добром у серці ми пІшли світами,
Розлетілись ,наче пташечки оті,
Все спішимо до батька і до мами,
Цілуєм їхні руки золоті.
---- Доброго дня,я б хотів придбати у вас ці ліки:сироп від кашлю,вітамін С,жарознижувальний засіб та розчин для інгаляції.
Батьківщина
План
1.Хата у садку.
2.Повернення до рідної домівки.
3.Примноження краси.
Немає нічого милішого за рідну землю. Калина стоїть у лузі, тополя на околиці, лелече гніздо, теплий запах лісових квітів - все це рідна земля, все це моя Батьківщина.
Самотня хатина в дідусевому садочку. Вона стоїть краї вулиці. Приземкуваті вікна, підведені синькою, стережуть весняний сад. Там дерева, виплекані дідусевими руками , і калина, випещена бабусиною рукою, і квіти, посаджені ще мамою у дитинстві. Це моя маленька Україна, моя Батьківщина.
Ми з батьками влітку завжди приїжджаємо сюди. "Як приємно повертатися додому знову і знову, ніби поринаєш у своє дитинство, безтурботне, світле, радісне...", - говорить мама.
Вона пригадує, як бабуся навчала її:"Людина повинна не просто жити на світі, користуючись дарами природи, а створювати навколо себе красу. І не обов'язково будувати великі замки, висячі сади, створювати водні каскади. Просто посади квітку. Доглядай її, і коли вона розквітне, зазирни у неї. Ти побачиш красу природи, красу свого рідного краю, своєї України".
Вже давно постаріла бабуся, і мама виросла, а звичка саджати кожної весни квіти залишилася в неї назавжди. Тому повертається вона знову і знову до батьківської оселі, щоб примножити ту красу, якою так щедро обдарована наша Батьківщина.
