<span>
«Еней був парубок моторний...». Саме такими
словами розпочинається один з найвідоміших творів української літератури —
бурлескно-травестійна поема І. Котляревського «Енеїда». Отже, віД <span><span><span><span><span /></span></span></span></span>самого початку автор визначає головного героя свого твору, яким він не
тільки розпочав нову українську літературу, а й голосно заявив, що є такий
народ — українці. Народ, який має власну історію і звичаї, народ без своєї
країни, як і переможені греками троянці, народ, який вміє не тільки жартувати
та святкувати, але й зможе захистити свою честь. В «Енеїді» письменник не
тільки критикував сучасність, але й уславлював колишніх волелюбних лицарів
українських степів — козаків, усі риси яких були втілені в образі Енея —
ватажка троянсько-козацького війська.
Моє ставлення до Енея, як, мабуть, і ставлення автора,
не однакове. Його дії та вчинки не завжди відповідають морально-етичному
кодексу козаків. І хоча, як мені здалося, письменник у будь-якій ситуації
симпатизує героєві, я не завжди поділяю його точку зору. Звичайно, викликає
симпатію життєрадісність та завзятість Енея, але ж постійне пияцтво,
бенкетування й те, що герой ніколи не думає про завтрашній день, викликає
осуд.
Однак, Еней у Котляревського не всюди однаковий:
спочатку це шибайголова і веселун, що любить випити та попоїсти, але далі все
більше звучать серйозні ноти. Тут, напевно, дається взнаки те, що твір писався
багато років і письменник дещо переглянув свою позицію.
Отже, спочатку Еней, хоча й «хлопець хоч куди козак», але поводиться
зовсім не по-козацьки: п’є, бенкетує, дає хабарі, звабляє жінок. Письменник
нічим не прикрашає цей образ: він «ласкавий, гарний, і проворний, і гострий, як
на бритві сталь», але може упитися так, що не встоїть на ногах («Енея ледве
повели»), у Дідони «мутив, як на селі москаль!». Мені здається, що це не дуже
приваблива характеристика, тим більше для козацького ватажка:
Енея заболіли ноги,
Не чув ні
рук, ні голови;
Напали з хмелю перелоги,
Опухли очі,
як в сови.
Але неодноразово письменник нагадує читачеві про велике майбутнє Енея:
Еней збудує сильне царство І заведе своє там панство:
Не малий
буде він панок.
І крок за кроком герой іде до своєї мети,
поступово змінюючись та перетворюючись на справжнього козака. Про це свідчить
вже те, що, прибувши до Латинії, він примушує підлеглих вчити латинську мову.
Тут вже слід замислитися, що не такий простий цей Еней і не одне пияцтво в
нього на думці, раз знає, що, потрапивши до чужого народу, треба вивчити його
звичаї та мову.
</span><span>
</span><span><span><span><span><span /></span></span></span></span>І вже зовсім нового Енея зустрічаємо під час ворожнечі з Тур- ном. Це
вже людина, яка пройшла через війну і не з чужих вуст знає про всі її
страхіття:
Еней ту бачив страшну тучу,
Що на його війна несла;
В ній бачив
гибель неминучу І мучивсь страшно, без числа.
Герой з гідністю проходить випробовування війною.
Автор згадує всі найкращі риси характеру Енея: він «сумує о війні», не прикривається
своїм високим положенням («мов праний, на піску улігся»), виявляє волелюбність
(«І лучче очкуром вдавлюся, ніж Турнові я покорюся»). На полі бою ватажок не
ховається за спинами козаків, а виявляє надзвичайний героїзм і показує приклад
іншим.
Це вже справжній козак, якого можна порівняти з героями давнини. Саме
таким Еней мені і подобається: щирий, хоробрий, мудрий, здатний постояти за
свою честь і честь свого народу. Але ще більше подобається мені його прагнення
миру, розуміння, що мир — це найголовніше в світі.
1)Як називали Василька в сім'ї?("Свекор") 2)Чи любив Василь працювати? (був лінивим) 3)Чи хотів хлопець вчитись? (Ні "що мені та школа - хліба дасть?") 4)Як було звати дівчину Василька?(Ганна) 5)Скільки було братів у хлопця?(2 брати Микола,Петро) 6)Чи одруживсь Василь ?(не одруживсь)
У кожної людини е місце з яким асоціюються слова "щастя" і "дитинство". Для мене це село . Село у бабусі ,мабуть, одне з найкращих спогодів з дитинства.Бабуся жила в селі _____ на вулиці 1 травня. Вулиця так називаеться на честь саята всіх пряцюючих.Ця вуличка зовні нічим не примітна.Проте, якщо придивитись то можна помітити наскільки вона прекрасна.
Розберешся тм все поступово просто таблицю не можу відправити
Іван Котляревський хронологічна таблиця Життя і творчості розповість про важливі події в житті великого українського письменника. Також можете ознайомитися з Цікавими фактами про Котляревського.
Котляревський хронологічна таблицяДата Подія<span><span>9 вересня 1769Іван Петрович Котляревський народився в родині дрібного дворянина в Полтаві</span><span>1780-1789Навчання в духовній семінарії.</span><span>1789-1793Працює канцеляристом.</span><span>1793-1796Працює домашнім учителем у сільських поміщицьких родинах.</span><span>1798Пише поему ” Енеїда “</span><span>1796-1808Перебуває на військовій службі в Сіверському карабінерському полку.</span><span>1804Написав “Пісню на Новий 1805 год пану нашому і батьку князю Олексію Борисовичу Куракіну”.</span><span>1806-1807Котляревський в ранзі штабс-капітана бере участь у російсько-турецькій війні.</span><span>1808Вийшов у відставку з орденом святої Анни.</span><span>1810Працював наглядачем “Дому для виховання дітей бідних дворян”.</span><span>1812Під час походу Наполеона I Бонапарта на Росію Котляревський, за дозволом генерал-губернатора Я. Лобанова-Ростовського, сформував у містечку Горошині Хорольського повіту на Полтавщині 5-ий український козачий полк, за що отримав чин майора.</span><span>1817-1821Директор Полтавського вільного театру.</span><span>1818Разом з В. Лукашевичем, В. Тарновським та ін. входив до складу полтавської масонської ложі “Любов до істини”.</span><span>1819Написав для Полтавського театру п’єсу ” Наталка Полтавка “, водевіль “Москаль-чарівник”</span><span>З 1821 Член Вільного товариства любителів російської словесності.</span><span>1827-1835Попечитель “богоугодних” закладів.</span><span>1835Через хворобу Котляревський залишає службу і йде у відставку. </span><span>29 жовтня 1838<span>Помер. Незадовго перед смертю він відпустив на волю дві сім’ї своїх кріпаків і роздав родичам та знайомим усе своє майно.</span></span></span>
Для кожної людини свобода це найголовніше.Бути вільним це означає не тільки не бути кріпаком чи рабом,але і мати свою точку зору свою думку.у романі ці проблеми гостро попушено