Мені дуже подобається твір Г.Тютюнника"Климко".Але найбільше мені сподобався епізод,у якому Климко і Зульфат зустрічають свою вчительку Наталю Миколаївну,яка потребує допомоги.У неї є донечка Оля,ще зовсім маленька і народилася вона тоді,коли побило вугіллям Климкового дядька.Вчителька вийшла на базар і хотіла вимінятм свою сукню.Але побачивши своїх учнів швидко передумала.Хлопчики запропонували Наталі Миколаївні піти до них жити в шахтній сортувальні,де колись була вагова.Але коли вони дісталися до виходу із базару,то бородань який примітив сукню гукав до Наталі Миколаївни вчительша.Зульфат почав кидати у нього каменюками,адже йому було не приємно слухати такі слова про свою вчительку.Потім,вони принесли залізну колиску і перенесли речі Наталі Миколаївни із школи,де зовсім недавно італійці все розгромили.Цей епізод здався мені зворушливим і чудовим,адже хлопчики і самі були у скрутному становищі,але водночас залишались людьми.
п о п р о щ а л о с ь щ[шч]
Звичайно, моя улюблена пора року - це літо. Літо для мене - це пора
дач. У нас немає села, тому по вихідним ми з родителями відпочиваємо на
дачі. Так щосуботи й неділю доводиться проводити за збиранням своєї
ділянки, допомагаючи батькам. Це буває нудно, але зате потім приємно
дивитися на те, що ти зробив своїми руками. Наприклад, цим летом я
зробив і допоміг вставити в землю дуги для нашої теплиці. У ній ростуть
зелені помідори, яких нам вистачить ще на всю зиму
И, звичайно, літо - це час для прогулянок по лісі. Зимовий ліс теж
гарний, але ходити по ньому складно - сугоби. Та й швидко він набридає
взимку. Улітку - зовсім інша справа. Якщо виїхати з міста і їхати
півгодини на машині, то можна потрапити в місце, де живуть теперішні
дикі звірі (і, ще, грибники). Я не дуже люблю гриби, тому в основному
бігаю по лісі, намагаючись розшукати чергова тварина. Найчастіше
зустрічаються білки - вони дуже допитливі. Звичайно вони сидять (або
«коштують», як зрозуміти, коли в них чотири лабети?) головою долілиць на
стовбурі дерева, дивлячись на мене двома своїми чорними випнутими очами
й злегка відкривши рот, з якого визирають зубки. У цей момент вони
виглядають дуже забавно. Я дуже хочу словить одну з білок і оселити її в
нас будинку - упевнений, батьки дозволять. Але по деревах я лажу
повільніше, ніж вони, а між деревами вони рухаються дуже шустро - я не
встигаю встежити за ними навіть поглядом. Видимо, знають, що отут вони
можуть бути піймані
<span>Зате влітку можна легко словить їжачка. Особливо якщо залишитися з
ночівлею в лісі. Він ходить і пихкає, його чутно. Мама боїться таких
звуків звідкись через межі намету, а я не боюся. Потрібно просто взяти
рушник, накинути на їжачка, і потім його можна брати в руки. Їжачок -
це, напевно, самий забавний звір на планеті. Коли він сворачивается в
клубок, починає на тебе фуркать і ображатися - так і хочеться його
погладити. Але якщо погладиш - тоді рани гояться дуже довго. А ще погано
те, що їжачка не можна взяти до себе додому - я намагався. Вони дуже
недобре пахнуть, виявляється, ці їжаки. Та й дресируванню зовсім не
піддаються, і навіть на ім'я своє не відгукуються, як ти їх не вчи. Але,
у кожному разі, і їжаки, і білки, і море, і ріка, і наша дача - це все
літо. І за це я його люблю</span>
-Привіт, Марійко!
- Привіт, Оленка
- Як ти провела свої канікули.
- Дуже добре. Я плавала в морі, каталась на роликах, відпочивала. А ти як?
- Дуже класно. Теж плавала, каталась на велосипеді, плавала на кораблі. Мені дкже сподобалось моє літо.
- Мені теж дуже сподобалось моє літо, але на жаль час дуже швидко пролетів
- Ну тоді до завтра.
-До завтра. Бувай
-Буввй
У мене є дуже хороший товариш, він чесний, совісний. У нас міцна дружба! Ми один одному завжди допомагаємо. Він завжди в гарному настрої. І він щасливий!
