Я обожнюю золоту осінь.(осінь додаток) Це пора неймовірних барв(додат), яскравого сонця(додат), голубого неба(додат). .Усі дерева вдягаються у найкраще вбрання(додат). Зачаровують людей(додат) скромні чорнобривці, пишні хризантеми та королеви-троянди. Коли така осінь, я згадую літо(додат) і смакую солодкі яблука(додат)
1)Біля лісу стояла побілена хата. 2)У мене найкраща в світі країна. 3)Тетянка мені дала списати зроблену математичну задачу. 4)За прикметою не можна склеювати розбиту вазу. 1)Дівчата йшли співаючи пісні. 2)Я поспішаючи збиралася до школи. 3)Спитавши у мами,я зрозуміла, що не можна їсти з брудними руками. 4)Соромлячись,я брехала.
Одного разу мені дали завдання написати про життя сучасних школярів. Для цього мені потрібно було побувати в одній зі шкіл міста. Чесно кажучи спочатку я трохи сумнівався, чи все пройде добре, адже сучасні учні не такі як раніше. Але все таки я поїхав в одну з таких шкіл. Ці хлопці та дiвчата були такі різні, тямущі, яких об'єднувала школа,а іноді загальні інтірес.
Я зайшов в один з класів і запитав,що вони думають про школу, про своїх однокласникiв. Мене вразило те, що відповіді були майже однакові. Всі вони говорили : "Школа подарувала нам багато незабутнього, що коли ми закінчимо школу, то всі розбіжимося в різні боки, будемо рідко зустрічатися, наші погляди на життя поміняються, будуть нові проблеми, нові друзі і недруги, але шкільні товариші залишаться в пам'яті назавжди."
Я вже готовий був подати до редакції матеріал, але несподівано учні у яких я брав інтерв'ю запросили мене в похід. Коли ми йшли всім було весело, потім дівчатка стомилися, а хлопці забрали у них рюкзаки й волокли їх на собі, як і свої. До ночі вони розбивали наметове містечко і збирали хмиз, а ми готували вечерю на багатті й відпочивали. Потім були гітара і пісні, дзенькіт комарів і солодкий сон. На наступний день ми рушили далі по маршруту. І так тиждень. Всі хлопці були такими уважними, турботливими, сильними, кмітливими. І тут я зрозумів, що наше майбутнє і майбутнє наших дітей в добрих ,надiйних руках.
Пам’ять народу про своїх героїв живе в переказах і легендах. Ці народні оповідання дійшли і до наших часів. З них ми можемо дізнатись про життя, побут і подвиги козацьких лицарів.
Стояли козаки на варті, охороняючи рідну землю від ординців. А як збиралися запорожці разом, то любо було глянути — «народ усе широкоплечий, вусатий, бравий…»
Ці мужні чоловіки в переказах і легендах наділені надзвичайною силою: « носом чує татарюгу, зна по птицях, по звіру,..», «із води могли сухими виходити», тільки голова в них була «сім пудів». У легенді «Богатирі» навіть йдеться, що в козаків було чарівне дзеркало. Воно підказувало, де знаходиться ворог».
Серед козаків було багато сміливих героїв, імена яких відомі й нині. Це Іван Сірко, Кравчина, Іван Богун та інші. Їх подвиги увіковічені в народних творах.