Дивлюся на світ веселими очима
Прокинувся Петрусь зранку. Дивиться у вікно: дощ ллє. І радісно стало Петрусю: краплинки такі великі,прозорі і ритмічно стукають йому у віконечко. Скінчився дощ і вирішив хлопчик піти гуляти. Зайшов у гості до друга свого, Сергійка. "Ходімо, -каже, -погуляємо! Там так свіженько надворі, і веселка у небі!"
А той йому: "Ні! Не хочу, величезні калюжі надворі, вітряно, сиро якось, бруд навколо!"
Отак і пішов сам-ото гуляти наш Петрусь!
І думає собі: "Дивно! А я і не бачу бруду надворі,величезних калюж. Лише люстерка, крізь які видно небо і веселку".
Маємо дивитися на світ веселими,радісними очима!
Я дуже люблю сучасну українську пісню. Дуже довго я думала, яка ж із пісень найулюбленіша? Але ж, мабуть, то все-таки "Червона рута", слова й музику до якої написав славетний композитор і поет Володимир Івасюк. Ця пісня знайома мені дуже давно.
Може, десь у лісах ти чар-зілля шукала,
Сонце-руту знайшла і мене зчарувала.
Так автор звертається до коханої. У цій пісні дівчина — то є чаклунка, яка вміє причаровувати хлопців, ходить по таємничих гірських стежках, навіть не зворушуючи поснулих трав.
Пісня "Червона рута" зворушує своєю красою та якоюсь незбагненною чистотою почуттів. До того ж Володимир Івасюк зміг вдихнути в рядки та мелодію цієї пісні щирий український дух. Мабуть, саме тому "Червона рута" нині є нашою всеукраїнського пісенного фестивалю. Я вважаю пісню "Червона рута" одним із найдосконаліших творів сучасної
української естрадної пісні.
<span>Одного разу у мене трапилась неспівана знахідка: я побачив мале </span>цуценя<span>, таке ніжне і розгублене, що сердце болісно стиснулось. Він самотньо сидів у порожньому парку, трохи змокший від нещодавного дощу. В нього були великі темнокоричневі очі, палкі і розуміючі. Я підійшов ближче і побачив червоний ошийник у ньго на шиї з блискучою підвіскою. На ній було написано Плямко. І дійсно, шерсть у цуценяти була коротка і вся в коричневих плямах, ніби від фарби. Я взяв Плямка на руки і відніс додому. Він тремтів і тулив до мене мокрий носик, і ніби обіймав мене маленькими лапками. Прийшовши додому я вимив його і витер - він зігрівся і почав весело бігати по квартирі. Тепер Плямко мій кращий друг</span>
Здавалось, неначе звичайний літній день, але цього разу, усе було іначе. Проходивши повз музичну школу, я постійнно зупинявся аби почути кілька солоденьких нот скрипки. На диво вікно було відчинене, і я міг чути навіть зауваження, але мене помітила одна дівчинка мого віку. Подорозі додому я знов побачив цю дівчинку, я вирішив, що було б гарно стати її другом. Не встигнув я вимовити слова, вона запропонувала мені стати її другом. З того дня, я й опинився у полоні мелодії.
Не 5 речень, тай не те. Але я старався xD xD
Дерево нагадує, нагадує велетня, велетня гордого.
Дерево-наголос на перший звук е, нагадує-наголос на другий звук а, гордого-наголоос на перший звук о, велетня-наголос на перший звук е.