Мова, розмовляти, промова, мовити, розмовник.
Ґ 'у д з и к
'-це наголос
Надворі, наскрізь, безпробудно (міцно), розкішно
1) Хто мови своєї цурається, хай сам себе стидається.Олесь Гончар
2)Найбільше і найдорожче добро кожного народу — це його мова, та жива схованка людського духу, його багата скарбниця, в яку народ складає І своє давнє життя і свої сподіванки, розум, досвід, почування. (Панас Мирний)
3)…Українське слово. Ти частка тих, що вже давно померли, їх кров живуща, їх жага нетлінна, безсмертне і величне, як Говерла, багате і дзвінке, як Україна. Д. Луценко
4)Ну що б, здавалося, слова… Слова та голос — більш нічого. А серце б’ється — ожива, Як їх почує! Т. Шевченко
5)Мова росте елементарно, разом з душею народу. І.Франко
1. Значить, було це дуже давно, ніхто вже й не згадає коли.
2. Він вважав, що нічого не значить.