Искусство обогащает нашу жизнь. А один из его видов – литература встречает нас в самом начале жизненного пути и остается навсегда. Книга, подобно заботливым родителям, воспитывает и учит нас. Читая в детстве сказки, мы учимся отличать добро от зла, правду от лжи, добродетель от подлости.Литература учит чувствовать, понимать, сопереживать. Ведь каждая книга заставляет нас задуматься о том, что же хотел донести автор своим произведением. Какую мысль он вложил в свое творение? Узнавая новых героев, постигая их чувства и мысли, мсы начинаем лучше разбираться в людях, окружающих нас, а главное в себе. Недаром, многие великие деятели культуры и науки в минуты душевного волнения брали в руки художественную литературу. Они находили в ней спокойствие и удовлетворение. Книги способны помочь, найти верный жизненный путь, разыскивая который мы часто путаемся.Но это не все достоинства литературы. Благодаря ей мы узнали много нужной и полезной информации. Так, например, о походе князя Игоря было сохранено очень мало источников, а литературное произведение «Слово о полку Игореве» пролило свет на многие неизвестные факты.Описывая быт и нравы своего века, писатель помогает нам составить картину времени.Книга даже способна повлиять на ход реальной жизни читателя. Например, прочитав рассказ Шолохова «Судьба человека», многие люди, жизнь которых была сходна с судьбой героя этого произведения, воспряли духом и нашли в себе силы жить дальше.<span>Думаю, в этом и есть великая сила искусства литературы.</span>
Підсумовуючи, мушу сказати, що життя дуже непередбачуване. Коли виникає проблема, не кожна людина має силу волі здолати її, і, як не прикро це констатувати, потрапляючи в безвихідь, слабкодухі опускаються на дно життя або зводять із ним рахунки.Взірцем подолання випробувань долі, загартування характер) є життя та творчість української поетеси Лесі Українки. Борючись із недугою, вона довела всьому світові, що будь-які труднощі можна подолати. Лесі допомагало в цьому життєве кредо, яке вона пронесла, як свічку, дорогою життя:
Так! я буду крізь сльози сміятись,
Серед лиха співати пісні,
Без надії таки сподіватись,
Буду жити! — Геть думи сумні!
" Дорогою ціною "- дівчина так кохала свого хлопця, , що навіть збігла з ним від панщини , відрізала свої чорні гарні коси . та навіть померла тоді коли рятувала його , а також постій піклувалася про нього !
" Роксолана " - тут йдеться більш про чоловіче кохання як Султан покохав рабиню своєї жінки Настю ! Як він ій все дозволяє ( навіть поїхати на гору Афон т.к туди тільки чоловікам було можно), як він все життя слухав її та робив що каже вона не дивлячись що він був султан вона керувала державою ! також за свого кохання до Насті він розпустив гарем !
Пісня з давніх-давен вважається невід'ємною частинкою кожного народу. Вона уособлює спогади про минуле, роздуми про сьогодення та мрії про щасливе майбутнє. На мою думку, жоден народ не може існувати без частини душі – пісні. Українські пісні наповнені глибоким змістом й роздумами. Складаючи їх, народ описував свої переживання, почуття, мрії та надії. Багато про давні часи можуть розповісти обрядові пісні: веснянки, колядки, щедрівки. Ми можемо не сприймати поклоніння предків перед силами природи, але шанобливе ставлення до хліба, праці, природи не може залишити нас байдужими. Коляда та щедрівка піднімають настрій, об'єднують у християнській родині. Наш народ зберігає традиції та моральні цінності у своїх великих родинах. Вони гарно передані у піснях. В наших піснях мрії та надії, сподівання. Багато чудових віршів, які покладені на музику, стали улюбленими піснями. Їх виконують на концертних площадках, весіллях, забавах або вона просто звучить для душі. Душевна пісня завжди супроводжувала, супроводжує та буде супроводжувати кожного з нас у житті.
Школа — це твій дім, будь господарем у нім
Ось ви і в школі, тепер ви — учні, школярі. Приходите у це приміщення кожного дня, щоб одержувати нові знання, набиратися розуму, вчитись жити у колективі, дружити, ставати щодня мудрішими. З вами разом навчаються багато хлопчиків і дівчаток. Усі ви — школярі, а це багато до чого зобов’язує, бо в кожній школі є свої звичаї, правила, традиції. Як і в кожній школі, тут є свої герої, спортсмени, артисти, переможці шкільних олімпіад, поети, художники, відмінники і т. д. Як і кожна інша, наша школа славиться чимось особливим, таким, якого нема ніде більше. Це ваша рідна школа і вона найкраща, бо ви тут протягом багатьох років навчаєтеся, проводите свій вільний час, пізнаєте чимало цікавого, стаєте дорослішими. Це — ваша школа! Це — ваш рідний дім, а ви у ньому справжні господарі! Правда ж, чудово? Я теж так думаю. І від вас багато чого залежить і доброго, і не зовсім доброго також.