Ответ:
1. Павлусь жив у селі Спасівка з дідусем, матір'ю та сестрою. Його виховували як майбутнього чоловіка.
2. Павлусь добре относився до інших, дуже сильно любив рідніх та близьких.
3. Щоб урятувати сестру хлопець вирушає в далекі й небезпечні мандри. Та у кінці Девлет-ґірей відпускає сміливого хлопчину з сестрою з неволі та навіть дає охоронну грамоту, щоб дорогою не чіпали татари.
5. Образ Павлуся навчає хоробрості, сміливості, любові до рідних.
Объяснение:
Народознавство у творі Убога хатина Михайлових батьків, прикрашена вишитими рушниками й кетягами калини, три хлібини й грудка солі на столі, свячені страви у мальованих полумисках. Є щось язичницьке і в тому, як селяни з книг М. Стельмаха ставляться до землі, оранки, сівби, до насіння й дерев, з якими вони розмовляють, як із живими. Письменник не промине нагоди, щоб показати, як жінки тіпають коноплі, прядуть, тчуть, вибілюють полотна; як урочисто проводжають плугатарів у поле на оранку; як майстровито роблять свою справу гончар чи стельмах.
Призабута тепер естетика праці селянина завжди відтворюється М. Стельмахом з великою любов’ю і поезією. Він — пристрасний оборонець ладу сільського життя, всього доброго і красивого, що відтворено досвідом українського селянина протягом віків. 2.
Зв’язок повісті з Унт У творі багато прислів’їв і приказок («Сто друзів — це мало, один ворог — це багато», «Над шкурою дрижати — людиною не жити», «Де не посій, то вродиться», «Справді, добре сміється той, хто сміється останнім», «Зверху сміється, а всередині сичить»), влучних народно розмовних висловів («Птиця також боса ходить і не журиться», «В книжці злеліяне слово має бути справжнім святом душі й мислі», «Мужицька музика — ціп і коса», «Чи знайдеться чоловік, якому не треба було б більше, ніж він має»), фразеологізми («Раки пекти»). М. Стельмах — великий майстер художньої деталі при змалюванні портрета, пейзажу.
1.Дитинство.
2.Творчість.
3.Останні роки життя.
<span>Ти знаєш, що ти — людина ?Ти знаєш про це чи ні?Усмішка твоя — єдина,Мука твоя — єдина,Очі твої — одні.В. СимоненкоЗ дитинства мене привчали ставитись до людей з пошаною, намагатись побачити в людині її найкращі риси, бо кожна людина заслуговує бути зрозумілою.Звичайно, всі люди різні. Хтось має кращий характер, хтось гірший, але всі ми неповторні. Неповторна кожна зовнішність. Коли ми вперше бачимо людину, спочатку звертаємо увагу саме на її зовнішність. Вже потім, познайомившись ближче, можемо побачити, яка у неї душа. І душа кожна неповторна, тому й зазначає народне прислів'я: «Всякий молодець на свій образець».<span>У мене багато друзів, і всі вони мають якусь свою індивідуальність, неповторність. Один ледачий, але його почуття гумору будь-якому покращить настрій. Той погано навчається в школі, та в нього добрий милосердний характер, тому він завжди допоможе у важку хвилину. А цей переповнений знаннями і готовий дати відповідь на будь-яке запитання. Ще один мій друг любить природу і тварин, займається туризмом. Усі мої друзі різні, але більшість із них — чесні й розумні, щирі й надійні люди. Вони веселі у години відпочинку і серйозні під час роботи. Вони люблять музику і поважають спорт. У них є свої недоліки і свої переваги. Кожен з нас може зробити помилку і кожен з нас може підставити плече у разі потреби. Усі ми люди, усі ми неповторні, тим і цікаві.</span></span><span />
