Вишневий сад – це найбільш поширений пісенний образ, з багатою, значущою символікою. Окраса обійстя, він манить несподіванками, прохолодою літнього дня. Сад буває ознакою маєтності, достойності. У вишневому саду копає козак криниченьку, сподіваючись на зустріч із коханою дівчиною, а та розраює тугу невимовну, шукаючи милого в уявних мандрах по світу. А бурлака у відомій бурлацькій пісні заповідає поховати себе у вишневому саду.
Які тільки ситуації в ньому не відбуваються, які почуття не розкриваються, змальовані в народній творчості.
Тож не дивно, що багато поетів та письменників звертаються до цього образу – Леонід Глібов у «Квітковому весіллі», Михайло Старицький у вірші «Думка», оспівують вишневий сад у своїх поезіях Павло Тичина, Олександр Олесь, Микола Вінграновський, Кесар Білиловський та інші.
І сам Тарас Григорович неодноразово звертається до цього образу вишневого саду, вимальовуючи ніжні, проникливі рядки з багатоманіттям інтонацій, прекрасні, барвисті й повнозначні.
Вірш «Садок вишневий коло хати» належить до класики романтичної пейзажної лірики. Простими й зрозумілими словами сказано наче б звичайне і повсякденне, але чому ж болить душа? Чому на очі навертаються сльози? У поезії немає чітко окресленого образу автора, ніби й не споглядається ніде його позиція, чому ж таке відчуття, що поет присутній ось тут, зараз, біля столу? Ось трохи задумається і скаже ще якусь прекрасну фразу, яка залишиться із нами на віки.
Вечері я гуляла з друзями в парку і побачила на лаві забуту книгу. Мені стало цікаво і я розгорнула її. Книжка була у стилі фентезі і це мені сподобалось, якийсь у цьому був таємний зміст. Я забрали книжку додому і з захопленням прочитала за декілька днів, книжка виявилась дуже цікавою. Потім, я щовечора приходила до парку і сідала на ту саму лаву, в очікуванні зустріти господаря книжки. Одного вечора мені пощастило. До лави підійшла дівчина трохи старша за мене і побачивши в моїх руках книжку, посміхнулась і розповіла про те, як вона вже не сподівалась відшукати її. Ми багато розмовляли і знайшли багато спільного в нашому світогляді і інтересах. Ось така в мене була історія і я завдячую їй маленькій книжці, що я вирішила повернути.
1 На ноги поставити<span>— виховати, дати можливість самостійно заробляти на життя. Прийменник на,непохідний </span>2 Впіймати облизня<span>— потерпіти невдачу, залишитися ні з чим.Прийменника немає </span>3 Крізь землю провалитися<span>— про почуття сорому, незручності. </span>Або Як крізь землю провалитися-раптово, безслідно зникнути; не повернутися. Прийменник крізь,непохідний 4 Вуха нагострити<span> — бути насторожі, прислухатися, бути уважним; бути напоготові до чогось. Прийменника немає </span>5 Ні за холодну воду не братися<span>– нічого не зробити.Прийменник за,непохідний</span>
Пропоную дібрати такі іменники до поданих дієслів: читає: читає журнал, читає дідусь, читає у бібліотеці; працюють: працюють на фабриці, працюють в супермаркеті, працюють косами; малювали: малювали ручками, малювали плакат, малювали дідусям; записав: батько записав, записав номер, записав маркером; стрибати: стрибати у море, стрибати з мамою, стрибати на нозі.