Микула Селянинович — былинный богатырь, несущий «тягу земную», олицетворение русского крестьянства
Сходства:
и там и там есть злая мачеха, которая хотела отравить молодельным яблочком,но в "Сказке о мертвой царевне" сначала мачеха хотела отправить девушку в лес и привязать там,но служанка пожалела ее и не привязала,тааак, еще в "Белоснежке" там 7 гномов, а в "Сказке о мартвой царевне" там 7 богатырей,именно они положили царевне в гроб, когда в "Белоснежке" ее положили гномы, а в конце все одинаково, ее целует принц и все хорошо, сказки чем-то похожи и чем-то отличаются, это все, что я могу сказать, еще
Белоснежку написали братья Гримм, а Царевну Пушкин
Жанр: вірш.
Тема: зображення ролі поета в поезії та суспільстві.
Ідея: уславлення патріотичних почуттів ліричної героїні, захоплення красою та силою художнього слова.
Епітети: багрянії зорі, в пташиному хорі, пісні голосні, порання роса, весняним привітом, троянда розкішна, вродлива, вродливиця пишна, голосом дивним, співець чарівливий, вечірньої зорі, пташка зальотна, весняний час, осінь холодная та вільготна, нічка осіння, година сумна, холоднеє каміння, пугач віщий, гук єдиний, спів солов’їний, вічна та новая весна, натхненний співець, рожа чудесна, теплий вітерець, гай сумний, край рідний, в листі сухім, жалем глухим, огнистого та палкого слова, щира та гаряча мова, ясна-голосна пісня, крила солов’їні, воля своя.
Окличні вигуки: Мій гаю сумний!
Країно моя!
Персоніфікація: грала роса, усміхалась краса, палала троянда, пролетів час, спускається нічка, вітер зітха та сумує.
Метафора: пісня розквітла; грала промінням, ясним самоцвітом порання роса; місяць холоднеє кида проміння, здалека луна; гаряча мова зломила зиму; рожа красує.
Порівняння: вже пролетів, мов пташка золота, весняний той час; вітер зітха, мов дріада сумує.
Барбос
Барбос был невелик ростом, но приземист и широкогруд. Благодаря длинной, чуть-чуть вьющейся шерсти в нём замечалось отдалённое сходство с белым пуделем, но только с пуделем, к которому никогда не прикасались ни мыло, ни гребень, ни ножницы.
Жулька
Жулька также принадлежала к очень распространённой породе маленьких собак, тех тонконогих собачек с гладкой чёрной шерстью и жёлтыми подпалинами над бровями и на груди, которых так любят отставные чиновницы.
