<span>Не біжи, не читай, не ходи, не роби, не їдь, не сиди, не говори, не дзвони, не барись, не бери, не давай, не ший, не носи, не пити, не тужити, не кричати, не купатися, не співати, не виконувати, не думати, не любити, не літати, не дружити, не жити, не повторювати, не сіяти, не допомагати, не стояти, не рости, не писати.</span>
Складнопідрядним з підрядним причини є речення:
В Люблю людей землі своєї, бо й я землі своєї вірний син.
-
Привіт,
Сергію! Я бачу, ти в навушниках. Що зараз слухаєш?
-
Привіт,
Артеме! Новий альбом гурту "Бумбокс".
-
І як
тобі?
-
Дуже
подобається. Я взагалі люблю цей гурт.
-
А яка
твоя улюблена пісня?
-
"Люди".
Там співається про те, що ми стаємо людьми тільки тоді, як дуже сильно любимо.
А що ти слухаєш з українського?
-
Я
дуже люблю слухати "The Hardkiss". До речі, у них вийшла нова пісня під назвою "Журавлі".
-
Круто,
але я ще не встиг послухати нову пісню. Скинеш мені її, щоб я не забув?
-
Так,
звичайно. До зустрічі!
-
Бувай!
- Андрію! Що таке, по-твоєму, щедрість? Щедра людина, жадібна людина. Думав коли-небудь?
<span>- Чого це ти? - Андрій комічно підняв брови. - Хіба сам не знаєш? Підходжу до Петренка на перерві: «Дай, Петренко, </span>гривню». По-люд-ськи прошу. А він мнеться: «У мене немає». Я ж сам бачив, як йому в буфеті з п'яти гривень здачу давали.
- Як просто все у тебе виходить, - сказав Сашко. - Дав гривню -щедрий, не дав - жадібний. Петренко, може, і жадібний, я не знаю. Тільки ж справа не в цьому, не в гривні справа.
Хлопці помовчали. Розмова не виходила.
- Трамвай іде! Сідаймо! - схаменувся Сашко.
Андрій першим ускочив у вагон і, перекриваючи шум трамвая, гукнув:
- На обох візьму квитки. Я щедрий.
<span>- Несерйозний ти, - раптом розсердився товариш. - Несерйозний...</span>
Будь ласка Дякую якщо ваша ласка